Відповідно до Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Згідно з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який набув чинності 1 вересня 2005 року, на спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, поширюється компетенція адміністративних судів.

Точне і неухильне додержання адміністративними судами норм КАС України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, є неодмінною умовою забезпечення їх правильного, справедливого і швидкого вирішення з метою захисту прав, свобод та інтересів виборців та інших суб'єктів виборчого процесу чи процесу референдуму.

Вивчення судової практики у справах щодо спорів, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, показує, що деякі суди допускають помилки в застосуванні положень КАС України, який регулює ці питання, іноді за його нормами вирішують спори, що належить вирішувати за правилами цивільного судочинства, або спори, які перебувають за межами виборчого процесу тощо.

З метою поліпшення розгляду справ цієї категорії та роз'яснення питань, що виникли під час розгляду цих справ у адміністративних судах, Пленум Вищого адміністративного суду України

1. Звернути увагу адміністративних судів на те, що відповідно до статті 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З огляду на зазначену норму адміністративні суди під час вчинення будь-яких процесуальних дій у процесі розгляду та вирішення спорів, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, повинні керуватися правилами та приписами лише перерахованих у статті 5 КАС України нормативно-правових актів незалежно від можливої наявності інших нормативно-правових актів, зокрема законів, які визначають засади, порядок та організацію проведення виборів та в яких можуть бути окремі положення щодо вчинення процесуальних дій судами.

Винятками з цього правила можуть бути особливості, передбачені матеріальними і процедурними нормами зазначених законів, з яких випливає право особи на звернення до суду у виборчому процесі чи процесі референдуму або можливість особи бути відповідачем у таких спорах.

2. Пунктом 5 частини першої статті 17 КАС України встановлено, що на спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, поширюється компетенція адміністративних судів.

Судам необхідно мати на увазі, що відповідно до зазначеної норми до адміністративної юрисдикції належать усі спори, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, незалежно від того, чи є стороною у цьому спорі суб'єкт владних повноважень.

Поняття виборчого процесу або процесу референдуму Кодексом адміністративного судочинства України не визначено, а тому судам слід звертатися до Законів України "Про вибори Президента України" від 18 березня 2004 року N 1630-IV, "Про вибори народних депутатів України" в редакції від 7 липня 2005 року N 2777-IV, "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 6 квітня 2004 року N 1667-IV (із змінами, внесеними згідно з Кодексом від 6 липня 2005 року N 2747-IV та Законом від 21 грудня 2005 року N 3253-IV, "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 року N 1286-XII (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 19 червня 1992 року N 2481-XII, від 11 липня 2001 року N 2628-III та інших нормативно-правових актів, якими визначено етапи (початок, проходження та закінчення) виборчого процесу та процесу референдуму.

Спори, зокрема щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій чи комісій з референдуму, які виникли поза межами етапів виборчого процесу та процесу референдуму або не стосуються виборчого процесу чи процесу референдуму, не належать до спорів, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, а тому визначення юрисдикції таких спорів та їх розгляд проводяться в загальному порядку.

Разом з тим необхідно звернути увагу судів на те, що згідно зі статтею 72 Конституції України всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, а згідно зі статтею 21 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", пункту 3 частини другої статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим, прийнятої Законом України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від 23 грудня 1998 року N 350-XIV, пункту 3 частини другої статті 9 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" від 10 лютого 1998 року N 90/98-ВР рішення про проведення місцевих референдумів приймаються відповідною місцевою радою, Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Прийняттю такого рішення передує певна процедура, визначена Законом України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", через яку реалізується право вимоги проведення референдуму. Тому суди повинні враховувати, що всі спори щодо правовідносин, пов'язаних з реалізацією права вимоги щодо проведення та призначення референдуму, також повинні розглядатися за особливостями, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України для розгляду спорів, пов'язаних з виборчим процесом та процесом референдуму.

3. Визначаючи спір щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, за суб'єктним складом (сторонами), судам необхідно керуватися тим, хто є позивачем у справі (суб'єкт виборчого процесу, ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму) та хто є відповідачем у справі, оскільки не кожна особа може бути стороною у такому спорі.

Загальне право на подання позову в спорі, пов'язаному з виборчим процесом чи процесом референдуму, належить суб'єктам виборчого процесу, а також ініціативній групі референдуму, іншим суб'єктам ініціювання референдуму, як це передбачено частиною першою статті 172 КАС України. Ця норма є бланкетною, вона відсилає до нормативно-правових актів, якими регулюється виборчий процес чи процес референдуму та які визначають коло суб'єктів виборчого процесу чи процесу референдуму.

Відповідно до частини другої статті 172 КАС України виборці мають таке право лише в разі порушення їх виборчих прав чи інтересів у цих процесах особисто, крім випадків, визначених статтею 173 цього Кодексу, за якою виборець може звернутися до суду про включення або виключення зі списку виборців не лише себе особисто, а й інших осіб.

Разом з тим судам необхідно мати на увазі, що суб'єкти виборчих процесів чи процесів референдумів мають право на звернення до суду щодо вирішення зазначених спорів лише в тому виборчому процесі або процесі референдуму, в якому вони набули свого статусу суб'єкта виборчого процесу чи процесу референдуму.

Крім того, судам слід ураховувати, що в зазначеному порядку звернутися до суду мають право особи, які мають намір реалізувати своє право на участь у виборчому процесі чи процесі референдуму або набути статусу суб'єкта виборчого процесу чи процесу референдуму, у разі відмови в цьому виборчими комісіями чи комісіями з референдуму або органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Якщо така відмова неоскаржена або визнана законною, то ці особи не мають права оскаржувати подальші рішення, дії та бездіяльність виборчих комісій чи комісій з референдуму або органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у виборчому процесі чи процесі референдуму як суб'єкти відповідного процесу та не мають права в подальшому на подання позову в зазначеному порядку.

4. Судам необхідно мати на увазі, що всі виборчі комісії (комісії з референдуму), їх голови, заступники голів, секретарі та члени є суб'єктами владних повноважень, оскільки відповідно до Закону України "Про Центральну виборчу комісію", статей 24, 25 Закону України "Про вибори народних депутатів України", статей 19, 20 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", статей 24, 26 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", статей 21, 22 Закону України "Про вибори Президента України" виборчі комісії або комісії з референдуму є спеціальними колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення відповідних виборів або референдуму і забезпечувати додержання та однакове застосування законодавства України щодо відповідних виборів або референдуму. Тому суди повинні розглядати та вирішувати зазначені спори, в яких однією зі сторін є виборча комісія (комісія з референдуму), її голова, заступник голови, секретар та члени, з урахуванням особливостей адміністративного судочинства у спорах із суб'єктом владних повноважень.

5. Вирішуючи питання про предметну та територіальну підсудність справи, судам необхідно керуватися загальними правилами глави 1 розділу II КАС України з урахуванням особливостей, визначених частинами третьою-п'ятою статті 172, частиною другою статті 173, частиною третьою статті 174, частиною третьою статті 175, частиною шостою статті 177 КАС України та застосовувати ці особливості, якщо є розбіжності між ними та загальними правилами.

Відповідно до пункту 5 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, розглядаються відповідно місцевими та апеляційними загальними судами, зокрема й у випадках, якщо сторонами у них є лише юридичні особи.

Керуючись вимогами, передбаченими частиною першою статті 21 КАС України, не можуть розглядатися в одному провадженні кілька пов'язаних між собою вимог, які не підсудні одному адміністративному суду, у спорах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Частиною другою статті 21 КАС України передбачено можливість розгляду в одному провадженні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, лише разом з вимогою про визнання зазначених рішень, дій чи бездіяльності протиправними. В інших випадках вимоги про відшкодування шкоди в порядку адміністративного судочинства розглядатися не можуть. Тому судам слід мати на увазі, що з вимогою у спорі, пов'язаному з виборчим процесом чи процесом референдуму, в одному провадженні не може розглядатися вимога про відшкодування шкоди, оскільки особливості, встановлені статтями 172 - 179 КАС України, не поширюються на розгляд такої вимоги.

Позовна заява, в якій є декілька пов'язаних між собою вимог у спорі щодо виборчого процесу чи процесу референдуму, які не підсудні одному суду, на стадії відкриття провадження у справі в частині, яка не підсудна відповідному суду, повертається позивачеві, а в іншій частині вирішується питання про її прийняття та про відкриття провадження.

Якщо порушення правил предметної підсудності виявилось на стадії судового розгляду справи, то в такому разі за правилами статті 22 КАС України суд позовну заяву в частині, яка йому непідсудна, повинен передати до іншого належного адміністративного суду, якому підсудна справа в зазначеній частині вимог. Так само суд повинен вчинити, якщо після відкриття провадження, але до початку судового розгляду виявилося, що провадження у справі за частиною позовних вимог відкрито без дотримання правил територіальної підсудності.

Позовні заяви з вимогою стосовно спору, пов'язаного з виборчим процесом чи процесом референдуму, та з вимогою, не пов'язаною з цими процесами, які підсудні одному адміністративному суду, не можуть розглядатися разом, а тому суди в порядку, встановленому статтею 116 КАС України, повинні роз'єднати такі вимоги в самостійні провадження.

Оскільки відповідно до частини другої статті 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом, то порушення правил підсудності може бути однією з підстав для скасування судового рішення.

6. За правилами частин першої та другої статті 24 КАС України колегією у складі трьох суддів розглядаються і вирішуються в першій інстанції виборчі спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, які підсудні лише окружному адміністративному суду.

Спори, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, розглядаються і вирішуються суддею одноособово, крім випадків, коли ці суди розглядають справи, підсудні окружним адміністративним судам, до початку діяльності останніх.

Суди повинні враховувати, що попереднє судове засідання у спорах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, відповідно до частини другої статті 111 КАС України проводиться суддею одноособово незалежно від предмета спору та/чи підсудності справи. Якщо ж на цій стадії буде вирішуватись питання про закінчення розгляду справи, то за наявності умов, передбачених частинами першою та другою статті 24 КАС України, справа повинна розглядатися і вирішуватися колегію у складі трьох суддів.

Зазначені положення необхідно враховувати апеляційним судам під час перевірки законності оскаржуваних рішень судів першої інстанції щодо їх ухвалення повноважним складом суду.

7. Суди зобов'язані виключити із практики випадки необґрунтованого повернення позовної заяви, залишення її без руху чи без розгляду та відмови у відкритті провадження у справі.

У випадку невідповідності поданої позовної заяви у спорі, пов'язаному з виборчим процесом чи процесом референдуму, формі та змісту, які передбачені статтями 105, 106 КАС України, така позовна заява в порядку частини першої статті 108 КАС України залишається без руху, якщо не порушено строк звернення до суду або вона подана в межах строку, після закінчення якого не може бути вирішений такий спір.

Оскільки за правилами частини першої статті 172 КАС України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму, то в позовній заяві обов'язково повинен зазначатися юридичний статус позивача із зазначенням документа, який підтверджує цей статус. А якщо ні, то така позовна заява залишається без руху з наданням терміну для усунення недоліків.

Аналогічно повинні поступати суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, що порушують законодавство про вибори та референдум, а також у справах щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партій (блоків), місцевих організацій партій (блоків), їхніх посадових осіб, уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу.

Що ж стосується виборця, то він, оскаржуючи рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, комісій з референдуму, членів цих комісій, у позовній заяві також повинен зазначати, яким чином таке рішення, дія чи бездіяльність порушує виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму його особисто, крім спорів щодо уточнення списків виборців.