За результатами обговорення стану здійснення правосуддя в державі Президія Верховного Суду України, президія Ради суддів України та колегія Державної судової адміністрації України зазначають, що діяльність судів була направлена на реалізацію конституційних гарантій забезпечення захисту прав і свобод громадян, зміцнення судової влади, підвищення її авторитету.

У 2006 р. суди загальної юрисдикції в першій інстанції розглянули 7,4 мільйона справ та матеріалів (що у 2,4 рази більше, ніж у 2001 р.), зокрема: цивільних справ та матеріалів - 1,5 мільйона, кримінальних - 529,6 тисячі, господарських (без адміністративних) - 218,4 тисячі, адміністративних - 229,2 тисячі, справ про адміністративні правопорушення - 4,9 мільйона.

Надходження на розгляд судів великої кількості справ та матеріалів значно збільшило навантаження на суддів передусім місцевих судів. Середня кількість справ, що надходять до судді місцевого суду щомісяця, збільшилася зі 118 у 2005 р. до 138 у 2006 р., а в окремих судах - понад 250 справ.

Перевантаження місцевих судів пов'язане значною мірою з віднесенням до їхньої компетенції розгляду адміністративних справ про порушення Правил дорожнього руху, які раніше розглядалися органами міліції. З року в рік кількість таких справ у судах постійно збільшується. Якщо у 2001 р. судами було розглянуто 770 тисяч таких справ, то у 2006 р. - 4,85 мільйона, що у 5,3 рази більше.

Крім того, до перевантаження судів призвела велика кількість вакантних посад суддів загальних і господарських місцевих та апеляційних судів (крім адміністративних). Станом на 1 січня 2007 р. їх було 946.

Верховний Суд України у 2006 році, як і в попередні роки, здійснював свої повноваження в умовах надмірного навантаження. У середньому щомісяця на розгляд одного судді Верховного Суду України надходило 67 справ та матеріалів. Цей показник в апеляційних судах становив лише 9,7 справи на одного суддю.

Незважаючи на значне навантаження та надзвичайно складні умови, в яких працюють суди, було забезпечено якісний розгляд переважної більшості справ у розумні строки. Майже вдвічі зменшилася кількість цивільних і кримінальних справ, розглянутих з порушенням встановлених законом строків.

Значно ширшою стала практика застосування судами альтернативних (не пов'язаних з ув'язненням) видів кримінального покарання щодо засуджених, які вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості. Питома вага осіб, засуджених до позбавлення волі, скоротилася з 34,9% (у 2001 р.) до 24% (у 2006 році).

З метою забезпечення однакового та правильного застосування судами чинного законодавства, належної організації їхньої роботи Верховним Судом України систематично аналізується та узагальнюється судова практика, надається методична допомога судам нижчого рівня.

Водночас перевантаженість суддів справами, неукомплектованість судів, недостатній професіоналізм частини суддівського корпусу та відсутність досвіду роботи у багатьох суддів (30,3% працюючих суддів мають стаж роботи до 5 років) призводять до судових помилок. Так, скасовано чи змінено в апеляційному та касаційному порядку 27,3 тисячі судових рішень у цивільних справах, або 3% від ухвалених місцевими судами (у 2005 р. - 2,6%), а в кримінальних справах скасовано чи змінено вироки щодо 11,1 тисячі засуджених осіб, або 6,2% від кількості осіб, стосовно яких постановлено обвинувальні та виправдувальні вироки судами у першій інстанції (у 2005 р. - 5,5%).

Проте апеляційні суди не завжди виконують покладені на них процесуальні повноваження щодо постановлення нових судових рішень у передбачених законом випадках при скасуванні рішень судів першої інстанції. Найменше нових рішень у цивільних справах було ухвалено апеляційними судами таких областей: Одеської - 31,8% (у 2005 р. - 29,2%), Луганської - 35,2% (32,9%), Харківської - 35,8% (29,2%).

У кримінальних справах частка нових вироків, постановлених апеляційними судами після скасування вироків місцевих судів, зменшилася з 13,8% у 2005 р. до 11,3%. Найменшу кількість нових вироків було ухвалено апеляційними судами таких областей: Львівської - 1,3% (у 2005 р. - 13,9%), Закарпатської - 1,7% (5,8%), Запорізької - 2,3% (4,2%), Одеської - 2,3% (10,6%).

Поширеними у минулому році залишилися факти порушення судами строків розгляду справ і тяганини під час їх вирішення. Місцевими загальними судами з порушенням строків, установлених Цивільним процесуальним кодексом України, було видано судових наказів та розглянуто 131,9 тисячі цивільних справ, або 9,9% від усіх розглянутих (у 2005 р. - 18,2%). З порушенням строків, передбачених статтями 241, 256 Кримінально-процесуального кодексу України, судами по першій інстанції призначено до розгляду 7 тисяч кримінальних справ, або 3,7% від загальної кількості розглянутих (у 2005 р. - 6,5%).

Нерозглянутими на кінець 2006 р. (без урахування справ, провадження в яких зупинено) залишилися 174,2 тисячі цивільних справ, або 13,0% від загальної кількості справ, що перебували в провадженні судів (у 2005 р. - 10,3%), та 29,2 тисячі кримінальних справ, або 12,6% (11,9%). Зокрема, суди не розглянули 1,7 тисячі кримінальних справ стосовно 2,5 тисяч осіб, які трималися під вартою понад 6 місяців, що на 3,8% менше, ніж у 2005 році.

На оперативність правосуддя впливали непоодинокі факти несумлінного використання процесуальних прав та невиконання процесуальних обов'язків учасниками процесу. Станом на 1 січня 2007 р. через неявку підсудних, свідків, захисників, прокурорів та інших учасників процесу було відкладено розгляд понад 12 тисяч справ, із них 6,2 тисячі (або 50,9%) - через неявку свідків чи потерпілих, а 3,7 тисячі (або 30,3%) - через неявку підсудного. Таким чином, судам необхідно посилити процесуальні заходи впливу та відповідальність учасників процесу.

Ефективному вирішенню завдань щодо кадрового забезпечення судів перешкоджає недосконалість нормативної бази з питань кадрового комплектування суддівського корпусу. Через громіздку процедуру призначення багато судів у 2006 р. тривалий час залишалися без голів та їх заступників.

Причини кризових явищ у судовій системі значною мірою криються також у недосконалості та суперечливості процесуального законодавства. На сьогодні так і не прийнято нових Кримінально-процесуального та Господарського процесуального кодексів. А прийняті кодекси часто відразу потребують внесення змін. Окремі судові процедури взагалі не врегульовані процесуальним законодавством.

Недосконалість процесуального законодавства з питань перегляду в касаційному порядку судових рішень у цивільних справах призвела до накопичення великої кількості нерозглянутих справ і матеріалів за попередні роки. Станом на 1 січня 2007 р. у Верховному Суді України залишилися нерозглянутими понад 39 тисяч цивільних справ, касаційних скарг, заяв.

Разом з тим, суддями не сприймається ідея, визначена Концепцією вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, щодо утворення Вищого цивільного і Вищого кримінального судів. Утворення додаткових судових ланок не вирішить проблему перевантаженості суду касаційної інстанції, а навпаки, роз'єднає суди і судову практику, позбавить Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції можливості забезпечити однакове застосування законодавства.

Передбачена законом організація адміністративної юстиції потребує вдосконалення.

Актуальним питанням судочинства на даному етапі є принцип розподілу між суддями справ після їх надходження до суду. Його важливість зумовлена наявністю в зазначеному процесі суб'єктивного фактора, пов'язаного з можливістю втручання у здійснення правосуддя з боку інших суддів, у тому числі тих, що займають адміністративні посади. У зв'язку з цим доцільно запровадити у судах розподіл справ між суддями без участі голів суду чи їх заступників, з урахуванням складності справ, спеціалізації суддів з розгляду окремих категорій справ та інших чинників.

Стан справ з кадровим забезпеченням потребує прийняття рішень щодо запровадження єдиної системи підготовки кадрів суддів та працівників апарату судів усіх рівнів. Для організації належного функціонування та забезпечення якісної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації суддів закладом суддівської освіти європейського зразка повинна стати Академія судів України.

Заслуговує на увагу питання матеріального забезпечення працівників апарату судів. Із 15,5 тисячі державних службовців, що працюють в апараті загальних місцевих та апеляційних судів, стаж роботи понад 5 років мають 49,3%. Кваліфіковані спеціалісти апарату судів працюють з великим навантаженням, проте їх заробітна плата не відповідає рівню їх кваліфікації, складності, напруженості та обсягу виконуваної роботи.

Важливим є забезпечення реалізації принципів публічності та гласності правосуддя, у тому числі шляхом взаємодії судів із засобами масової інформації.