Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Євграфова Павла Борисовича,

Костицького Михайла Васильовича - суддя-доповідач,

Малинникової Людмили Федорівни,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім заводів залізобетонних шпал" про офіційне тлумачення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Костицького М.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Торговий дім заводів залізобетонних шпал" звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Необхідність в офіційному тлумаченні зазначених норм суб'єкт права на конституційне звернення аргументує неоднозначністю їх застосування господарськими судами України, що призвело до порушення конституційних прав ТОВ "Торговий дім заводів залізобетонних шпал".

2. Друга колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 25 лютого 2004 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України"; непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному зверненні.

3. З матеріалів справи вбачається, що господарський суд Полтавської області, розглянувши 5 грудня 2002 року матеріали справи N 10/317 за заявою ТОВ "Торговий дім заводів залізобетонних шпал" про визнання банкрутом ВАТ "Кременчуцький завод залізобетонних шпал", ухвалив відкрити процедуру його санації.

Харківський апеляційний господарський суд, розглянувши 8 січня 2003 року апеляційну скаргу ВАТ "Кременчуцький завод залізобетонних шпал" на ухвалу господарського суду Полтавської області та керуючись статтями 53, 93, 98 ГПК України, ухвалив прийняти її до провадження.

Вищий господарський суд України розглянув 24 лютого 2003 року касаційну скаргу ТОВ "Торговий дім заводів залізобетонних шпал" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду і відмовив у її прийнятті, зазначивши, що норми статей 93, 98 ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачають права сторін на оскарження ухвал про прийняття апеляційної скарги до провадження, а приписами статті 53 ГПК України встановлено лише оскарження ухвал про відмову у відновленні пропущеного процесуального строку.

Колегія суддів Верховного Суду України, розглянувши 10 квітня 2003 року касаційну скаргу ТОВ "Торговий дім заводів залізобетонних шпал", у якій порушувалися питання про скасування ухвали Вищого господарського суду України від 24 лютого 2003 року, ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 8 січня 2003 року та припинення провадження у справі, не визнала скаргу такою, що відповідає вимогам статей 111-15, 111-16 ГПК України, і ухвалила у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України відмовити.

Суб'єкт права на конституційне звернення на підставі розгляду його справи судами України порушує перед Конституційним Судом України такі питання:

1) чи треба розуміти положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України так, що апеляційне та касаційне оскарження рішень суду неможливе лише у випадках, коли про заборону такого оскарження прямо зазначено в законі;