Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни - суддя-доповідач,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Сурікова Михайла Михайловича про офіційне тлумачення положень статей 9, 23, 32, 33, 39-1 Кодексу законів про працю України.

Заслухавши суддю-доповідача Чубар Л.П. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України у с т а н о в и в:

1. Громадянин Суріков М.М. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статей 9, 23, 32, 33, 39-1 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс). На думку суб'єкта права на конституційне звернення, суди загальної юрисдикції, до яких він звертався, у своїх рішеннях неоднозначно застосовували положення зазначених статей Кодексу, що призвело до порушення його конституційних прав.

З матеріалів конституційного звернення вбачається, що Суріков М.М. з 1990 року працював на підприємстві "Видавництво і друкарня "Таврида" (далі - підприємство) комплектувальником друкованих форм, маючи диплом інженера-поліграфіста. Наказом в.о. директора підприємства він тимчасово, з 9 квітня 2001 року, був призначений виконуючим обов'язки змінного майстра і працював ним до видання 24 вересня 2001 року наказу директора підприємства про переведення його комплектувальником друкованих форм. Суріков М.М. звернувся до суду з позовом до підприємства про визнання останнього наказу незаконним та про поновлення його на посаді майстра. Рішенням місцевого суду Центрального району м. Сімферополя від 31 січня 2002 року позов було задоволено. Проте судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, розглянувши апеляційну скаргу підприємства на зазначене рішення, ухвалою від 24 квітня 2002 року скасувала його у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права і направила справу на новий розгляд. Рішенням місцевого суду Центрального району м. Сімферополя від 15 січня 2003 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 квітня 2003 року, в позові Сурікову М.М. про поновлення його на посаді майстра, внесення запису в трудову книжку та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалою від 18 серпня 2003 року відмовила у задоволенні його касаційної скарги.