Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича - суддя-доповідач,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням приватного підприємства "Альянс-2000" про офіційне тлумачення положень статті 269 Цивільного кодексу Української РСР.

Заслухавши суддю-доповідача Євграфова П.Б. та дослідивши матеріали конституційного звернення, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне звернення - приватне підприємство "Альянс-2000" (далі - ПП "Альянс-2000") - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статті 269 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), згідно з якими "наймодавець може пред'явити в суді, арбітражі або в третейському суді вимогу про дострокове розірвання договору найму, якщо наймач:

1) користується майном не відповідно до договору або призначення майна;

2) навмисно або з необережності погіршує стан майна;

3) не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, а за договором побутового прокату - протягом одного місяця, якщо більш короткі строки не установлені типовим договором;

4) не зробить капітального ремонту в тих випадках, коли за законом або за договором капітальний ремонт лежить на обов'язку наймача".

2. Необхідність в офіційному тлумаченні суб'єкт конституційного звернення обґрунтовує тим, що Господарський суд Київської області у справах за відповідними позовними заявами ПП "Альянс-2000" та ТОВ "Бобрицьке" ухвалив два різні за змістом рішення на підставі однієї і тієї ж норми.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду Київської області (від 18 вересня 2001 року у справі N 297/7-01 та від 29 листопада 2001 року у справі N 166/9-01) були прийняті на підставі пунктів 1, 3 статті 269 ЦК УРСР у справах з різних правовідносин. У першій предметом спору було усунення перешкод у користуванні майном; у другій - розірвання договору оренди за вимогами орендодавця: невнесення орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку її платежу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 березня 2002 року та постановою Вищого господарського суду України від 12 червня 2002 року рішення Господарського суду Київської області від 29 листопада 2001 року у справі N 166/9-01 залишено без змін. Верховний Суд України ухвалою від 5 грудня 2002 року відмовив у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 12 червня 2002 року у справі N 166/9-01.

Таким чином, у конституційному зверненні та доданих до нього матеріалах йдеться про рішення судів України у справах з різним предметом спору, а не про наявність неоднозначного застосування ними положень статті 269 ЦК УРСР.