1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Ухвала


У Х В А Л А
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у задоволенні клопотання народного депутата України Семенюк Валентини Петрівни про роз'яснення Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року
м.Київ
12 травня 2004 року
N 46-у/2004
Справа N 2-40/2004

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий, суддя-доповідач,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Пшеничного Валерія Григоровича,
Розенка Віталія Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Станік Сюзанни Романівни, '
Тихого Володимира Павловича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув питання про роз'яснення Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року N 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) за клопотанням народного депутата України Семенюк Валентини Петрівни.
Заслухавши суддю-доповідача Селівона М.Ф. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
установив:
I. Представник суб'єкта права на конституційне подання - народний депутат України Семенюк В.П. - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про роз'яснення Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року N 4-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Ярового Сергія Івановича та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини згаданого Рішення "в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так:
1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності".
Автор звернення, зокрема, просить дати відповіді на такі запитання:
1. Чи розуміти визначення у підпункті 1.1 резолютивної частини Рішення "допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.)" як тлумачення терміна "допоміжні приміщення", чи тлумачення цього терміна в Рішенні не давалося, а перелічені в дужках приміщення взято вибірково зі статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"?
2. Чи віднесені Рішенням до допоміжних приміщень усі, без винятку, підвали чи, як випливає зі статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", лише їх частина, яка функціонально призначена для забезпечення експлуатації будинку (технічні приміщення, бойлерні, котельні, сміттєзбірники та інші підвальні приміщення технічного призначення), а також для побутового обслуговування мешканців будинку? Що при цьому конкретно треба розуміти під терміном "побутове обслуговування мешканців будинку", оскільки побутове обслуговування в цілому є галуззю народного господарства?
3. Чи поширюється визначення терміна "нежилі приміщення", викладене у статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", на частину підвальних приміщень, які є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин?
4. Чи поширюється визначення нежилих приміщень у статті 4 Житлового кодексу Української РСР на частину підвальних приміщень, які призначені і використовуються для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру?
5. Якими статтями Цивільного кодексу України, окрім статті 382, слід керуватись при визначенні спільного майна, зокрема майна права спільної часткової власності, яка для власників квартир у главі 28 "Право власності на житло" цього Кодексу взагалі не передбачена?

................
Перейти до повного тексту