Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича - суддя-доповідач,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статті 56, частини третьої статті 142, частини третьої статті 143 Конституції України, абзаців восьмого, дев'ятого, десятого частини першої статті 57 Закону України "Про освіту" в редакції Закону України від 23 березня 1996 року (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 21, ст. 84).

Заслухавши суддю-доповідача Пшеничного В.Г. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про офіційне тлумачення положень статті 56, частини третьої статті 142, частини третьої статті 143 Конституції України, абзаців восьмого, дев'ятого, десятого частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", зокрема, дати відповіді на такі запитання:

- "Чи державна влада в особі Уряду України та Верховної Ради України має обов'язок визнати борги, які випливають із норм абзаців восьмого, дев'ятого, десятого частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", державним боргом і забезпечити його повернення;

- чи повинні місцеві відділи освіти, органи місцевого самоврядування й місцеві державні адміністрації відповідати за не забезпечені фінансуванням з державного бюджету і закріпленими загальнодержавними податками повноваження;

- чи можуть суди приймати до розгляду позови з даних справ до місцевих відділів освіти, органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій;

- чи можуть органи виконавчої служби здійснювати стягнення й накладати арешт на рахунки цих установ;

- чи зобов'язаний Уряд України відшкодувати місцевим бюджетам кошти, стягнені з них на виконання даних судових позовів".

Необхідність в офіційному тлумаченні суб'єкт права на конституційне подання обгрунтовує тим, що з часу прийняття Закону України "Про освіту" в 1996 році до початку бюджетного 2003 року положення і норми, передбачені абзацами восьмим, дев'ятим, десятим частини першої статті 57 щодо надбавок за вислугу років, допомоги на оздоровлення та грошової винагороди, не реалізовувалися. Такі порушення, на думку суб'єкта права на конституційне подання, до 2000 року включно нічим не аргументувалися, а в законах про Державний бюджет України відповідно на 2001 та 2002 роки дії норм абзаців восьмого, дев'ятого, десятого частини першої статті 57 зазначеного Закону зупинялися. При цьому Міністерство фінансів України при визначенні міжбюджетних трансфертів для місцевих бюджетів не передбачало коштів на ці виплати і надбавки, що, як вважають народні депутати України, є порушенням положення частини третьої статті 22 Конституції України.

2. Друга колегія суддів Конституційного Суду України відповідно до статті 48 Закону України "Про Конституційний Суд України" розглянула питання про відкриття конституційного провадження у цій справі, але рішення не було прийнято.

3. Згідно з Законом України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України (частина перша статті 93).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційне подання повинно містити правове обгрунтування тверджень про необхідність в офіційному тлумаченні.

4. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження, Конституційний Суд України виходить з такого.

Аналіз конституційного подання свідчить, що більшість запитань, на які автори подання бажають отримати відповіді Конституційного Суду України, врегульована чинним законодавством, отже, практичної необхідності у тлумаченні відповідних положень Конституції України та Закону України "Про освіту" немає. Інші питання, які порушуються у конституційному поданні, потребують законодавчого врегулювання, що не є повноваженням Конституційного Суду України.