Матеріали господарських справ свідчать про неоднозначність судової практики щодо застосування господарськими судами України положень Угоди від 15 січня 1993 р. про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності (далі - Угода від 15 січня 1993 р.), яка укладена між Україною і Російською Федерацією та регулює відносини власності на об'єкти виробничого і соціального призначення, розташовані на території України та Росії, що були створені (збудовані) за часів існування СРСР.

З метою забезпечення єдності судової практики господарським судам слід враховувати таке.

Відповідно до ст. 19 Угоди від 15 січня 1993 р. вона набуває чинності з дати обміну ратифікаційними грамотами. Україна ратифікувала Угоду від 15 січня 1993 р. Постановою Верховної Ради України N 3313-XII від 22 червня 1993 р. Російська Федерація до цього часу зазначену Угоду не ратифікувала.

На підставі розпорядження Президента Російської Федерації N 723-рп від 8 листопада 1993 р. "Про регулювання відносин власності з державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав", російська сторона запропонувала тимчасово застосовувати положення вказаної Угоди у відносинах між Україною та Російською Федерацією.

Домовленість щодо тимчасового застосування Угоди від 15 січня 1993 р. досягнута шляхом обміну нотами Міністерства закордонних справ Російської Федерації N 331 н/усс від 24 листопада 1993 р. та Міністерства закордонних справ України N ДПУ/17 від 11 січня 1994 р.