При проведенні узагальнення, виходячи з матеріалів, наданих районними судами, було розглянуто питання, визначені програмами, надісланими Верховним Судом України.

Кримінальна відповідальність за контрабанду передбачена ст. 201 Кримінального кодексу України:

1. Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Примітка. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Кримінальна відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів передбачена ст. 305 Кримінального кодексу України:

Першою частиною цієї статті визначена відповідальність за некваліфіковану контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 305) є вчинення контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини; 4) якщо предметом цих дій були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналогів чи прекурсорів у великих розмірах, а особливо кваліфікуючими ознаками (ч. 3 ст. 305):

1) організованою групою; 2) якщо предметом цих дій були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори у особливо великих розмірах.

Згідно з приміткою до ст. 305, великі і особливо великі розміри наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів визначаються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

За повідомленнями Шевченківського та Дніпровського районних судів міста Києва, в цих судах розглянуто по 1-й кримінальній справі за ст. 201 КК України.

Шевченківським районним судом постановлено обвинувальний вирок за ч. 2 ст. 201 КК України щодо однієї особи, Дніпровським районним судом постановлено виправдовувальний вирок за ст. 201 ч. 1 КК України щодо однієї особи.

Інші суди міста повідомили, що справ даної категорії та за ст. 305 КК України в 2003 році та в 1-му півріччі 2004 року не розглядали.

Інформація про вказані кримінальні справи далі наводиться.

Г. С. О. засуджений вироком Шевченківського районного суду 10 вересня 2003 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 358 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди без конфіскації його майна і звільнений від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки. На засудженого покладено обов'язок повідомляти органи виконавчо-кримінальної системи про зміну місця проживання (справа N 1-445/03).

Згідно з вироком Г. С. О. засуджений за контрабанду, вчинену у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, за закінчений замах на контрабанду, вчинений у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб та за підроблення документів і виготовлення підроблених печаток та бланків за попередньою змовою групою осіб.

Як встановив суд, Г. С. О. вступив у попередню змову з громадянкою Російської Федерації Л. О. В. та не встановленими слідством особами - представниками ізраїльської фірми для вчинення контрабанди кондиціонерів.

30 квітня 2002 року Г. С. О., Л. О. В. та не встановлені слідством особи - представники ізраїльської фірми теплоходом контрабандно перемістили через митний кордон України - митний пост "Іллічівськ" Чорноморської регіональної митниці (м. Іллічівськ, Одеська область) товари - 890 кондиціонерів марки "Поларіс" спліт системи настінного типу комплексі, що містились у 4-х морських контейнерах, надавши митниці підроблені документи з неправдивими даними про їх митну вартість: вказано 919811 грн., а за висновком судово-товарознавчої експертизи - 1179234 грн., тобто вартість занижена на 259422 грн.; країну виробника вказано Англію, а насправді - Китай; фірму одержувача вказано "В. к." за адресою в м. Москві, але такої фірми взагалі не існує.

Частину підроблених документів для митного оформлення вантажу Г. С. О. отримав з Москви (інвойси, морські коносаменти, копію облікової картки учасника зовнішньоекономічної діяльності, копію сертифіката походження щодо кондиціонерів), за вказівкою Л. О. В., частину підробив сам (договір купівлі-продажу, довіреність), використавши для оформлення вантажу в порту і на митниці інших осіб, які не були обізнані зі злочинним характером цих дій, зокрема через жителя м. Одеси К. Д. В., передав пакет з цими документами для оформлення вантажу ніби-то для ТОВ "В. к." в брокерську контору ЗАТ "Т.", розташовану в м. Іллічівську Одеської області.

Працівники ЗАТ "Т." 16, 17 травня 2002 року оформили і подали на митний пост "Іллічівськ" митні декларації, на підставі яких одержали в Іллічівському морському порту 774 кондиціонери та провели їх митне оформлення для транзитного перевезення через митну територію України до Російської Федерації.

116 кондиціонерів вартістю 146160 грн. залишились у порту, тому що не помістились в автомобілях, які прибули з Москви.

18 травня 2002 року автомобілі, які рухались до Новгород-Сіверської митниці з 774 кондиціонерами, були затримані у м. Києві працівниками Служби безпеки України.

Вартість товарів - предметів контрабанди (кондиціонерів) визначена судово-товарознавчою експертизою під час досудового слідства.

Експерти визначили загальну вартість кондиціонерів, оптову і роздрібну вартість як на час проведення експертизи (липень 2002 р.), так і на момент скоєння злочину (травень 2002 р.). При цьому вказали, що надані на дослідження кондиціонери втрачають свою первісну вартість з настанням осінньо-зимового періоду. Тривале їх зберігання призводить до зменшення первісної вартості.

В даному випадку вартість предмета контрабанди не впливає на наявність складу злочину, оскільки значно перевищує встановлений законом розмір - тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але така особливість визначення вартості товарів може мати значення для наявності складу злочину, передбаченого ст. 201 КК України, в разі граничної суми вартості предмета і це необхідно враховувати при розгляді справ про контрабанду.

Не безспірними є висновки досудового слідства, з якими погодився суд щодо кваліфікації дій Г. С. О., які розцінені як закінчений склад злочину стосовно кондиціонерів під час транспортування в автомобілях (ч. 2 ст. 201 КК і як закінчений замах на злочин стосовно тих 116 кондиціонерів, що не помістились в автомобілі і залишились на митниці (ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК).

Із обвинувального висновку вбачається, що Г. С. О. пред'явлене обвинувачення у контрабанді і у замаху на контрабанду, тобто переміщенні товарів загальною вартістю 1179234 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання як підстави для їх переміщення документів, що містили неправдиві дані про країну походження, митну вартість, а також одержувача цих товарів, вчинені у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб. Причому досудовим слідством не було розділено вартість предметів контрабанди і вмінено саме таку вартість товарів - 1179234 грн. як за закінченим складом злочину, так і за закінченим замахом на злочин.

Заслуговує на увагу думка про те, що в даному разі суду належало більш детально дослідити дії злочинців і обставини справи та, враховуючи умисел злочинців, які мали намір вчинити контрабанду і незаконно перемістити через митний кордон з приховуванням від митного контролю всі 890 кондиціонерів загальною вартістю 1179234 грн., кваліфікувати дії Г. С. О. як замах на контрабанду з вказаними ознаками.

По справі допущено тяганину. Зокрема, справа направлена до суду 19.11.2002 року, визначена конкретному судді 22.11.2002 року. 27.12.2002 року призначена до розгляду на 19.02.2003 року.

19.02.2003 р. судове засідання не відбулось, оскільки не отримав обвинувального висновку Г. С. О. і засідання з різних підстав відкладалось ще чотири рази - в березні, травні, липні, серпні. Лише 04.09.2003 року відбулось судове засідання і 10.09.2003 року по справі постановлено вирок.

Як вбачається з протоколу судового засідання, Г. С. О. визнав себе винуватим і тому суд обмежився тільки допитом підсудного, не дослідив і не розглянув ні одного доказу, що є в справі. При цьому суд не роз'яснив підсудному наслідки, передбачені ч. 3 ст. 299 КПК України, не з'ясував чи правильно розумів він зміст таких обставин.

Призначаючи засудженому покарання, суд послався на те, що Г. С. О. вперше притягається до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дитину та батьків похилого віку, те, що злочинами не спричинено шкоди інтересам держави і з урахуванням його особи застосував ст. 69 КК України, призначивши покарання за ст. 201 ч. 2, ст. 15 ч. 2, ст. 201 ч. 2 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаного закону і звільнив засудженого від покарання з випробуванням.

Неправильним є посилання суду на те, що інтересам держави не було завдано шкоди, оскільки контрабанда як злочин у сфері господарської діяльності загрожує економічній безпеці суспільства і держави в цілому.

Судом постановлено повернути відшкодування збитків ТОВ "Р." в сумі 117186,17 грн. на залишок нереалізованих кондиціонерів, якому слідчі органи СБУ передали на зберігання 890 кондиціонерів у травні 2002 року, попередивши про кримінальну відповідальність за ст. 182 КК України за приховування чи розтрату майна, на яке накладено арешт. Це товариство зберігало кондиціонери за рахунок власних коштів і звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва про визнання його цивільним позивачем у кримінальній справі.

На нашу думку, безпідставним є вказівка суду про звернення відшкодування в рахунок заподіяних матеріальних збитків в сумі 117186,17 грн. товариству з обмеженою відповідальністю "Р." на залишок не реалізованих кондиціонерів, оскільки кондиціонери є предметом контрабанди і вони підлягають обов'язковій конфіскації згідно санкції ч. 2 ст. 201 КК України.

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва 17 червня 2004 року виправдано В. В. І. за ч. 1 ст. 201 КК України за відсутністю в його діях складу злочину (справа N 1-149/04).

В. В. І. звинувачувався у контрабанді, тобто в переміщенні товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчиненому у великих розмірах.

Як встановив суд, він, з метою вчинення контрабанди, в Німеччині придбав автомобіль марки "Тойота Лексус", вартістю 50000 євро, що становило станом на 15 березня 2003 року 289770 грн., перемістив його через митний кордон України, маючи намір продати його та приховати від митного контролю.

1 березня 2003 року В. В. І. прибув в Україну на цьому автомобілі, на митниці підписав зобов'язання про зворотне вивезення автомобіля до 1 травня 2003 року, але в місті Києві реалізував автомобіль за готівку. Щоб приховати протиправність своїх дій, він 25 квітня 2003 року здійснив завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, офіційно заявивши в органи міліції про викрадення у нього автомобіля.

В. В. І. засуджений за ч. 1 ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

За ч. 1 ст. 201 КК України В. В. І. виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Мотивуючи таке рішення, суд вказав, що автомобілем, на якому В. В. І. прибув в Україну, він користувався в Німеччині, легально перемістив цей автомобіль, підписавши на митниці зобов'язання про його зворотне вивезення, і про наслідки, передбачені ст. 113 Митного кодексу України (далі - МК), був повідомлений.

Досудовим слідством не було зібрано доказів про те, що В. В. І. перемістив автомобіль поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, тобто з вчиненням незаконних дій, передбачених ст. ст. 351, 352 МК України. Тому суд виправдав його за ч. 1 ст. 201 КК України і вказав на наявність у діях В. В. І. адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 348 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що в даний час автомобіль, ввезений В. В. І., втрачено (він був переданий на зберігання особі, яка його придбала, зберігався на автостоянці і зник).

Будь-яких наслідків для правопорушника не настало, хоча з його вини не виконано зобов'язання про зворотне вивезення автомобіля, яким він розпорядився на свій розсуд.

На нашу думку, в даному разі митним органам слід звернутись до суду з адміністративним провадженням щодо В. В. І. про порушення зобов'язання про зворотне вивезення автомобіля, і суд прийме рішення відповідно з Митним кодексом України.

За порушення митних правил, а також контрабанду, якщо в діях осіб, які допустили такі порушення, відсутній склад злочину, встановлена адміністративна відповідальність.

В розділі 18 в главі 57 МК України визначено види порушень митних правил і відповідальність за такі правопорушення (статті 329 - 355).

Слід погодитись з думкою, що критерієм розмежування адміністративного правопорушення і злочину - контрабанди - є незаконне переміщення вказаних в ст. 201 КК України предметів лише поза митним контролем або з приховуванням від нього з врахуванням вартості товарів, а також, незалежно від їх вартості, предметами контрабанди можуть бути історичні і культурні цінності, отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини, зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України.

Статтею 386 МК визначено органи, уповноважені розглядати справи про порушення митних правил.

Частиною 1 ст. 386 МК встановлено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 329 - 335, 337 - 338, 342 - 344, 346 - 347, 354 - 355 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

Згідно з частиною другою цієї статті, справи про порушення митних правил, передбачені статтями 336, 339 - 341, 345, 348 - 353 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, розглядаються судами (суддями) за місцем розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали провадження у цих справах.

Справа про порушення митних правил вважається розпочатою з моменту складення протоколу про порушення митних правил (ст. 358 МК).