Обговоривши стан здійснення судочинства у 2004 р., президія Верховного Суду та президія Ради суддів зазначають, що внаслідок розвитку демократичних засад у державі, проведення судово-правової реформи значно підвищилася роль суду як гаранта захисту прав і основних свобод людини та громадянина. Судова влада в Україні набуває все більшої ваги в суспільстві, суди все більше користуються довірою громадян, про що свідчить постійне збільшення кількості їх звернень за захистом своїх прав і свобод.

Якщо у 2001 р. ними було розглянуто 3,1 млн. справ і матеріалів, то в 2002 р. - 4,9 млн., 2003 р. - 5,9 млн., а в 2004 р. - 6,4 млн., що на 8,4% більше порівняно з 2003 р. Збільшилася, зокрема, кількість розглянутих цивільних справ та матеріалів. У минулому році їх розглянуто 1,9 млн., що на 18% більше, ніж у 2003 р. і на 800 тис., ніж у 2000 р. У 2004 р. судами розглянуто на 26,9 % більше господарських справ і на 6,8% справ та матеріалів про адміністративні правопорушення (3,6 млн.). Водночас на 15% зменшилася кількість розглянутих кримінальних справ і матеріалів (усього провадження закінчено у 518 тис. справ).

У зв'язку з наведеним вище значно зросло у звітному періоді навантаження на суддів. Середньомісячне надходження справ і матеріалів на одного суддю в місцевих судах у 2004 р. складало 118,6 справ, а в окремих - понад 200 справ, у Верховному Суді України - 71,7. В апеляційних судах цей показник складає лише 8,4 справи.

За даними статистики абсолютну більшість судових справ вирішено якісно та з дотриманням судами вимог чинного законодавства. У звітному періоді залишено без зміни в апеляційному порядку 96,1% судових рішень місцевих судів у кримінальних справах, 98,1% - у цивільних і 96,2% - у господарських.

Незважаючи на зростання навантаження, оперативність розгляду судових справ зросла майже на 5%. Порівняно з попереднім роком зменшилися залишки нерозглянутих справ. Покращилося становище із дотриманням судами вимог Конвенції про захист прав і основних свобод людини та інших міжнародних угод, ратифікованих Україною, і використанням у судовій діяльності практики Європейського суду з прав людини.

З метою забезпечення однакового та правильного застосування судами чинного законодавства, належної організації їх роботи Верховним Судом систематично проводяться аналітичні вивчення та узагальнення судової практики, більшість діючих постанов Пленуму Верховного Суду (далі - Пленум) приведено у відповідність із чинним законодавством, судам нижчої ланки планово надається методична допомога.

Значно ширшою стала практика застосування судами альтернативних, не пов'язаних з ув'язненням, мір кримінального покарання. Питома вага осіб, засуджених до позбавлення волі, скоротилася з 34,9% (2001 р.) до 26,5% (2004 р.), що свідчить про гуманніший підхід до призначення покарань винним особам, особливо тим, які вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості.

Започатковано діяльність Академії суддів України з підвищення кваліфікації суддів.

Набуває поширення висвітлення судових процесів у засобах масової інформації.

Проте у здійсненні правосуддя мали місце й недоліки.

Залишається поширеним порушення суддями строків розгляду справ, особливо цивільних. У звітному періоді розглянуто 20,1% цивільних справ понад строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом (далі - ЦПК). В судах окремих областей цей показник є ще більшим: у Харківській - 38,2%, Дніпропетровській - 33,5%, у судах м. Києва - 34,6%. З порушенням термінів, визначених Кримінально-процесуальним кодексом (далі - КПК), місцевими судами призначено до попереднього та судового розгляду 8,7% справ. У Дніпропетровській області цей показник складає 21,9%, у Полтавській - 18,4%, у Харківській - 15,5%, в Автономній Республіці Крим - 17,1%. Є факти тяганини при розгляді кримінальних справ, у яких підсудні тримаються під вартою.

Суди припускалися помилок, що призвели до скасування і зміни вироків місцевих судів в апеляційному порядку щодо 8833 осіб (4,0% від загальної кількості осіб, стосовно яких постановлені вироки) та 27200 рішень у цивільних справах (1,9% від кількості постановлених місцевими судами).

Апеляційні суди не завжди вживали дієвих заходів щодо виправлення помилок, допущених судами нижчої ланки; направляли справи на новий судовий розгляд до місцевих судів, коли за наявних обставин була можливість усунення допущенних ними порушень, у тому числі шляхом постановлення нового судового рішення.

В деяких місцевих судах мало місце несвоєчасне звернення судових рішень до виконання, що вкрай негативно впливало як на відновлення порушених прав і законних інтересів людини та держави, так і на можливість своєчасного виконання судових рішень у примусовому порядку.

Фактично ще не створена в державі структура судів. Донині не утворений апеляційний суд України, не може розпочати роботу Вищий адміністративний суд України. Незважаючи на те, що 1 червня 2005 р. закінчується визначений законодавцем термін формування адміністративних судів, їх система все ще не діє.

Залишається складним становище з формуванням суддівського корпусу. Станом на 1 січня 2005 р. в судах загальної юрисдикції вакантні 1208 (15,9%) суддівських посад. Через відсутність належних умов розміщення Академія суддів не повною мірою здійснює діяльність з підготовки кандидатів на посаду судді.

Підвищеної уваги з боку органів суддівського самоврядування потребує питання забезпечення високої моральності та порядності суддів.

Донині не прийняті новий КПК, Кодекс адміністративного судочинства, у зв'язку з чим не набув чинності новий ЦПК, а обрані судді Вищого адміністративного суду не можуть приступити до виконання своїх професійних обов'язків. Тривалий час очікують прийняття законопроекти стосовно внесення змін і доповнень до Законів "Про судоустрій України" та "Про статус суддів", які перебувають на розгляді у Верховній Раді. Деякі чинні закони не узгоджені між собою, що на практиці спричиняє багато правових колізій.

Із року в рік фінансування суддів залишається на неналежному рівні. Щорічно з державного бюджету на діяльність судів виділяється значно менше коштів від фактичної потреби. Неналежне фінансування праці змусило суддів і працівників більше ніж 200 місцевих загальних судів звернутися до найвищих посадових осіб держави з клопотанням про вжиття невідкладних заходів для виправлення такого становища.

Незважаючи на рішення Конституційного Суду від 1 грудня 2004 р. щодо визнання неконституційними ч.ч. 2, 3, 4 ст. 78 Закону "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (згідно з якими судді, як і інші працівники бюджетних установ, позбавлені певних соціальних гарантій), ст. 38 Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік" містить аналогічну норму. Крім того, звуження соціальних гарантій суддів, яке порушує вимоги ст. 44 Закону "Про статус суддів", відбулося і внаслідок скасування постанови Кабінету Міністрів від 19 березня 1994 р. "Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України", а рішення Ради суддів від 21 квітня 2004 р. N 21 (в частині доручення Державній судовій адміністрації (далі - ДСА) розробки та подання на затвердження положення про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України) донині названим органом не виконано.

Невиконання обов'язків держави щодо належного фінансування діяльності судів і суддів змусило останніх звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду, і такі рішення були прийняті. Проте велика їх кількість залишилася невиконаними (станом на серпень 2003 р. залишалися невиконаними 1800 судових рішень на загальну суму 14 млн.грн., постановлених на користь суддів). ДСА не змогла забезпечити виділення з державного бюджету необхідних для цього коштів.

Величезна кількість скарг громадян та юридичних осіб, направлених до судів загальної юрисдикції, стосувалася неможливості виконати судове рішення, яке набрало сили. Це питання потребує законодавчого врегулювання - встановлення правового контролю судів за діяльністю державної виконавчої служби (далі - ДВС).

Не можна визнати задовільною роботу ДСА по розгляду скарг і заяв громадян, що стосуються роботи судів. Протягом 2004 р. таких звернень надійшло майже 7000, а їх розглядом у ДСА займалися лише три працівники, двоє з яких навіть не мають вищої юридичної освіти.

Потребує вдосконалення співпраця судів із засобами масової інформації з метою висвітлення ними діяльності суддів і роз'яснень норм чинного законодавства.

Президія Верховного Суду та президія Ради суддів

1. Звернути увагу судів загальної юрисдикції на те, що відповідно до Закону "Про судоустрій України", вони, здійснюючи правосуддя, покликані забезпечувати захист гарантованих Конституцією та законами України прав і основних свобод людини та громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави. Судові рішення мають узгоджуватися з нормами Конвенції про захист прав і основних свобод людини, рішеннями Європейського суду з прав людини та іншими міжнародними угодами, ратифікованими Україною.