Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича - суддя-доповідач,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

за участю уповноважених представників суб'єкта права на конституційне подання Стретовича Володимира Миколайовича - народного депутата України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Катеринчука Миколи Дмитровича - народного депутата України, заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, Сергієнка Сергія Івановича - адвоката; залучених до участі у розгляді справи представників Верховної Ради України Маркуш Марії Андріївни - народного депутата України, Селіванова Анатолія Олександровича - Постійного представника Верховної Ради України в Конституційному Суді України; Носова Владислава Васильовича - Постійного представника Президента України в Конституційному Суді України; представника Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Стретовича Володимира Миколайовича - народного депутата України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією; представника Кабінету Міністрів України Ємельянової Інни Іванівни - заступника Міністра юстиції України; представника Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України Корнякової Тетяни Всеволодівни - Голови Координаційного комітету,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "а" пункту 2 статті 5, статті 8 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 року N 3341-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 35, ст. 358; 1999 р., N 16, ст. 98), абзаців першого, другого пункту 2 статті 23 цього Закону щодо заслуховування Верховною Радою України доповідей Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, Указу Президента України "Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю" від 26 листопада 1993 року N 561 (Урядовий кур'єр, 1993 р., 2 грудня) (зі змінами, внесеними згідно з указами Президента України від 1 листопада 1994 року N 654, від 31 січня 1996 року N 102, від 13 травня 2003 року N 402) та Указу Президента України "Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю" від 13 травня 2003 року N 402 (Урядовий кур'єр, 2003 р., 21 травня) (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 24 жовтня 2003 року N 1210) .

Приводом для розгляду справи згідно зі статтею 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи відповідно до статей 71, 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору щодо конституційності зазначених у конституційному поданні норм Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", указів Президента України "Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю", "Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю".

Заслухавши суддю-доповідача Вознюка В.Д., пояснення Катеринчука М.Д., Стретовича В.М., Сергієнка С.І., Маркуш М.А., Селіванова А.О., Носова В.В., Ємельянової І.І., Корнякової Т.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 56 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту "а" пункту 2 статті 5, статті 8 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (далі - Закон), положення абзаців першого, другого пункту 2 статті 23 Закону щодо заслуховування Верховною Радою України доповідей Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю, Указу Президента України "Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю" (далі - Указ від 26 листопада 1993 року N 561) , Указу Президента України "Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю" (далі - Указ від 13 травня 2003 року N 402) .

Неконституційність вказаних норм Закону суб'єкт права на конституційне подання обґрунтовує тим, що вони суперечать статтям 85, 106, 116 Конституції України, а названі укази Президента України, в тому числі Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, затверджене Указом від 13 травня 2003 року N 402, не відповідають статтям 6, 19, 106, 116 Конституції України.

2. У листі Президента України зазначено, що Верховна Рада України не привела Закон у відповідність з Конституцією України, в тому числі й оспорювані положення. Укази Президента України, про які йдеться у конституційному поданні, повною мірою базуються на оспорюваних нормах Закону.

Голова Верховної Ради України у листі до Конституційного Суду України звертає увагу на те, що оспорювані положення Закону підлягають перевірці Конституційним Судом України на предмет їх конституційності, як і правовий статус Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, оскільки він створений і діє на підставі Закону.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією у листі до Конституційного Суду України відмічає, що Комітет повністю підтримує обґрунтування порушених у конституційному поданні питань.

Міністерство юстиції України у письмовому поясненні стверджує, що Указ від 13 травня 2003 року N 402 виданий відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України, а затверджене цим Указом Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю визначає Координаційний комітет як дорадчий орган при Президентові України, що утворений для здійснення координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та інших органів, на які відповідно до Закону покладено обов'язки вести цю боротьбу.

Генеральна прокуратура України дотримується думки, що за чинною Конституцією України безпосередньо Президент України не наділений повноваженнями координації діяльності правоохоронних та інших органів виконавчої влади по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю. Ці питання віднесені до компетенції Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів. Тому поставлені у конституційному поданні питання щодо неконституційності актів стосовно утворення, функцій і повноважень Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю є слушними.

У листі Голови Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України стверджується, що Закон та Указ від 26 листопада 1993 року N 561 є чинними в тій частині, що не суперечить Конституції України. Відповідно до Указу від 13 травня 2003 року N 402 Координаційний комітет є дорадчим органом при Президентові України (пункт 28 частини першої статті 106 Конституції України) і владними повноваженнями не наділений.