У системі заходів щодо вдосконалення виробничих відносин і глибокого якісного оновлення продуктивних сил дедалі більшого значення набуває оренда як нова прогресивна форма соціалістичного господарювання. З метою розвитку орендного руху в країні, підвищення ефективності промислового і сільськогосподарського виробництва, будівництва, інших галузей народного господарства, створення додаткових умов для зростання добробуту радянських людей, охорони прав орендарів, посилення їхньої заінтересованості і відповідальності в досягненні високих кінцевих результатів праці Президія Верховної Ради СРСР

1. Встановити, що в оренду, тобто в строкове і оплатне господарське користування, можуть передаватись:

а) земля, інші природні об'єкти;

б) майно державного, кооперативного або іншого громадського підприємства (організації), структурної одиниці об'єднання як сукупність їхніх основних фондів, оборотних засобів, інших матеріальних цінностей і фінансових ресурсів;

в) майно цехів, відділень, дільниць, ферм, бригад, інших внутрішніх підрозділів державних, кооперативних та інших громадських підприємств (організацій);

г) окремі будинки, господарські будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, устаткування, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба та інші матеріальні цінності.

Оренда землі та іншого майна може застосовуватись у сільськогосподарському виробництві, промисловості, будівництві, на транспорті та в інших галузях народного господарства.

2. Орендодавцями можуть бути державні органи, уповноважені на те Радою Міністрів СРСР, Радами Міністрів союзних або автономних республік, виконавчі комітети відповідних Рад народних депутатів, радгоспи, колгоспи, інші державні, кооперативні та інші громадські підприємства (організації) і громадяни, у віданні, володінні, користуванні і розпорядженні (оперативному управлінні) або у власності яких перебуває майно, яке орендується. У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і союзних республік, орендодавцями природних ресурсів можуть бути також їх первинні користувачі.

Орендарями можуть бути радгоспи, колгоспи та інші державні, кооперативні й інші громадські підприємства (організації), в тому числі організації орендарів, колективи їх підрозділів, а також громадянин або група громадян. Організація орендарів створюється на строго добровільних засадах і користується правами юридичної особи. Членами зазначеної організації можуть бути як працівники державного підприємства, на базі якого створено цю організацію, так і інші громадяни, які досягли 16-річного віку.

3. Майно, передане в оренду, лишається власністю держави або орендодавця. Продукція, вироблена орендарями - кооперативними або іншими громадськими підприємствами (організаціями) і громадянами, є їхньою власністю. У разі проведеного орендарем за рахунок власних коштів і з дозволу орендодавця поліпшення орендованого майна (реконструкція будівлі або споруди, заміна устаткування тощо) або будівництва на орендованій ділянці будівель і споруд орендар має право після припинення договору оренди на відшкодування зроблених з цією метою необхідних витрат.

Вартість поліпшень, проведених орендарем без дозволу орендодавця і не віддільних без шкоди для орендованого майна, відшкодуванню не підлягає.

При оренді майна підприємства в цілому орендар має право на відшкодування витрат, зроблених ним на поліпшення орендованого майна, незалежно від дозволу орендодавця на таке поліпшення, якщо інше не передбачено законом або договором.

У договорі оренди, в якому як орендар виступає колгосп, інша кооперативна чи інша громадська організація або громадянин, може бути передбачено, що:

будинки і споруди, зведені орендарем на орендованій земельній ділянці за рахунок власних або позичених коштів, є його власністю;

орендоване майно, за винятком об'єктів, які становлять виключну власність держави, після закінчення визначеного договором строку переходить у власність орендаря за умови, що вартість цього майна повністю покривається виплаченою орендною платою. При цьому у власність громадянина може перейти майно, необхідне для ведення особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності.

При ліквідації організації орендарів майно, яке залишається після закінчення розрахунків з членами організації, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, передається орендодавцеві.

4. Особам, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві (селянським господарством), можуть надаватися в оренду земельні ділянки, розмір яких встановлюється в порядку, що визначається законодавством союзних республік, з урахуванням можливості їх обробітку особистою працею членів селянського господарства.

5. Селянські господарства при провадженні виробничої діяльності можуть вступати в коопераційні зв'язки з колгоспами, радгоспами та іншими державними, кооперативними й іншими громадськими організаціями, створювати збуто-постачальницькі, переробні, ремонтні, будівельні та інші кооперативи.

З метою підвищення ефективності своєї діяльності і забезпечення захисту законних прав та інтересів селянські господарства можуть на строго добровільних засадах об'єднуватись у територіальні спілки.

6. Члени організації орендарів, а також особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві (члени селянських господарств), підлягають соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню нарівні з робітниками і службовцями. Організації орендарів і селянські господарства вносять у державний фонд соціального страхування відрахування від своїх доходів у порядку і розмірах, встановлюваних Радою Міністрів СРСР. Період роботи в організації орендарів або в селянському господарстві, протягом якого сплачувалися страхові внески, включається до трудового стажу.

7. Питання про надання землі у внутрігосподарську оренду вирішується радгоспом, колгоспом або іншим первинним землекористувачем. Необгрунтовану відмову в наданні землі радгоспом, колгоспом або іншим землекористувачем своїм працівникам (членам колгоспу) може бути оскаржено у виконавчий комітет районної (міської) Ради народних депутатів.

Виконавчі комітети районних (міських) Рад народних депутатів мають право вилучати в радгоспів, колгоспів та інших сільськогосподарських підприємств і організацій землі, які не використовуються або використовуються нераціонально, з метою створення фонду для передачі землі в оренду.

8. Основним документом, який регламентує відносини орендодавця з орендарем, є договір оренди. Він укладається на засадах добровільності і повної рівноправності сторін. Договір може укладатися на конкурсній основі.

У договорі оренди передбачаються: обов'язок орендодавця надати орендареві майно у стані, який відповідав би умовам договору, на певний строк, обов'язок орендаря користуватися майном відповідно до умов договору і призначення майна з метою виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання доходів (прибутку), підтримувати майно у справному стані, вносити орендну плату і повернути майно після припинення договору орендодавцеві в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням зношення або в стані, обумовленому договором, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 3 цього Указу.

До договору оренди можуть включатися й інші умови, в тому числі обов'язки орендодавця щодо матеріально-технічного забезпечення, сприяння розвиткові виробництва, впровадження науково-технічних досягнень і передових технологій, технічного переозброєння виробництва, соціального розвитку, подання інформаційної, консультативної та іншої допомоги, сприяння підготовці кадрів, створення необхідних умов для ефективного використання орендованого майна і підтримання його в належному технічному стані, а також умови про майнову відповідальність орендодавця й орендаря.

Здавання орендарем одержаного за договором майна в суборенду допускається тільки за згодою орендодавця.

Переведення орендованих сільськогосподарських угідь з одного виду в інший можливе лише з додержанням вимог земельного законодавства.

Орендар має право використовувати для власних потреб загальнопоширені корисні копалини, торф і водні об'єкти, які є на ордендованій земельній ділянці, якщо інше не передбачено договором оренди.

При внутрігосподарській оренді (орендному підряді) оренднар бере на себе обов'язок виробити і реалізувати орендодавцеві або іншим підприємствам продукцію згідно з договором. Орендар має право розпоряджатися за своїм розсудом продукцією, виробленою понад обсяг, зазначений у договорі.