Після побідоносного закінчення Великої Вітчизняної війни радянський народ добився нових великих успіхів у всіх галузях господарського й культурного будівництва і дальшого зміцнення своєї соціалістичної держави.

Враховуючи це, а також припинення стану війни між Радянським Союзом і Німеччиною і керуючись принципом гуманності, Президія Верховної Ради СРСР вважає можливим застосувати амністію щодо тих радянських громадян, які в період Великої Вітчизняної війни 1941- 1945 р.р. через малодушність або несвідомість виявилися втягнутими в співробітництво з окупантами.

В цілях надання цим громадянам можливості повернутися до чесного трудового життя і стати корисними членами соціалістичного суспільства Президія Верховної Ради СРСР

1. Звільнити з місць ув'язнення і від інших мір покарання осіб, засуджених на строк до 10 років позбавлення волі включно за вчинені в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р. підсобництво ворогові та інші злочини, передбачені статтями 58-1, 58-3, 58-4, 58-6, 58-10, 58-12 Кримінального Кодексу РРФСР і відповідними статтями Кримінальних кодексів інших союзних республік.

2. Скоротити наполовину визначене судом покарання засудженим на строк понад 10 років за злочини, перелічені в статті першій цього Указу.

3. Звільнити з місць ув'язнення незалежно від строку покарання осіб, засуджених за службу в німецькій армії, поліції і спеціальних німецьких формуваннях.

Звільнити від дальшого відбування покарання осіб, направлених за такі злочини на заслання і висилку.

4. Не застосовувати амністії до карателів, засуджених за вбивства і катування радянських громадян.

5. Припинити провадженням всі слідчі справи і справи, не розглянуті судами про злочини, вчинені в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р., передбачені статтями 58-1, 58-3, 58-4, 58-6, 58-10, 58-12 Кримінального Кодексу РРФСР і відповідними статтями Кримінальних кодексів інших союзних республік, за винятком справ про осіб, вказаних у статті четвертій цього Указу.