1. Схвалити Концепцію Державної програми розвитку дорожнього господарства на 2005-2007 роки, що додається.

2. Визначити Укравтодор замовником Державної програми розвитку дорожнього господарства на 2005-2007 роки.

Укравтодору внести до 1 березня 2005 р. в установленому порядку проект Програми на розгляд Кабінету Міністрів України.

Концепцію Державної програми розвитку дорожнього господарства на 2005-2007 роки (далі - Концепція) розроблено з метою визначення основних напрямів розвитку дорожнього господарства на основі комплексного розв'язання проблеми - переходу від практики виконання робіт на окремих ділянках доріг і спорудах до маршрутного розвитку мережі автомобільних доріг і її значних ланок з урахуванням науково обґрунтованої черговості будівництва та реконструкції основних автомобільних магістралей, що входять до міжнародних транспортних коридорів.

Автомобільні дороги загального користування є невід'ємною складовою частиною єдиної транспортної системи країни. Поєднуючи окремі види транспорту в єдину транспортну систему, вони значною мірою впливають на соціально-економічний розвиток держави. Водночас автомобільні дороги є найважливішою складовою транспортної інфраструктури. На частку автотранспорту припадає близько 75 відсотків обсягу вантажних перевезень та понад 80 - пасажирських.

Стан автомобільних доріг і темпи їх розвитку визначаються рівнем фінансування дорожнього господарства, що, як правило, залежить від економічних можливостей держави. У свою чергу від стану автомобільних доріг значною мірою залежать витрати на перевезення вантажів і пасажирів, рівень цін, ступінь зайнятості населення, темпи розвитку економіки держави загалом. З цього випливає важливий висновок - розвиток автомобільних доріг є необхідною передумовою подальшого економічного і соціального розвитку.

Унікальне географічне положення України дає підстави сподіватися, що у перспективі щороку від транзитних міжнародних автоперевезень та автотуризму можна отримувати значне надходження коштів до державного бюджету за умови інтеграції вітчизняної транспортної інфраструктури в європейську. Для цього необхідно забезпечити розвиток мережі магістральних автомобільних доріг та функціонування на рівні європейських країн відповідної мережі міжнародних та національних транспортних коридорів.

Територією України проходять три міжнародні (Крітські N 3, 5 і 9) та чотири національні транспортні коридори (ЧЕС, Європа - Азія, Балтійське море - Чорне море та Євроазіатський).

Сформовано мережу автомобільних доріг загального користування протяжністю 169,7 тис. кілометрів, щільністю 281 кілометр на 1000 кв. кілометрів, яка конфігурацією в основному відповідає необхідним вимогам і здатна забезпечити в найближчі роки потреби економічного і соціального розвитку за умови підтримання відповідного транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг. Однак в окремих областях не всі сільські населені пункти мають під'їзди з твердим покриттям.

Із загальної протяжності доріг загального користування на дороги державного значення припадає 16,2 тис. кілометрів. Усі вони мають тверде покриття. 96,7 відсотка місцевих доріг також мають тверде покриття.

Дороги з удосконаленим типом покриття (цементобетон, асфальтобетон, чорні шосе) становлять 76,7 відсотка, решта - з перехідним типом (білі щебеневі і гравійні, бруківки). Дороги I та II категорії становлять 8,7 відсотка, з них лише 2,2 тис. кілометрів відповідають параметрам I категорії.

На автомобільних дорогах налічується 16130 мостів та шляхопроводів загальною протяжністю понад 368,6 кілометра. За час їх експлуатації (деяких починаючи з довоєнних років) неодноразово змінювалися норми на проектування. Загальна маса нормативного автомобільного навантаження зросла з 8 до 30 тонн, спецнавантаження - з 15 до 80 тонн. Більшість мостів (близько 65 відсотків) збудовано в період до 1970 року за тогочасними нормативами, тому нині майже 7,5 тис. мостів загальною протяжністю близько 163 кілометри (46 відсотків) за технічними параметрами не відповідають вимогам нормативів і сучасному фактичному навантаженню. Багато з них перебуває у критичному стані.

За період 2000-2003 років споруджено 101 під'їзд з твердим покриттям до сільських населених пунктів, але 578 сіл ще залишаються без цілорічного стабільного транспортного зв'язку, а 1087 - не охоплено регулярним автобусним сполученням. Усе це не сприяє їх розвитку.

Найбільше занепокоєння викликає критичний стан опорної мережі магістральних і регіональних доріг. За загальної їх протяжності, що не досягає навіть 9 відсотків всієї мережі доріг, на них припадає до 80 відсотків вантажообігу.

Основні показники мережі автомобільних доріг загального користування наведено в таблиці 1.

За середнього щорічного 5-відсоткового зростання кількості автотранспортних засобів інтенсивність руху на основних магістральних автомобільних дорогах зростає на 20 відсотків. Дедалі більшого поширення набувають міжнародні перевезення.

Однак низькі транспортно-експлуатаційні показники доріг зумовлюють низьку експлуатаційну швидкість транспортних засобів, високі витрати пально-мастильних матеріалів та високу частку транспортної складової у собівартості продукції. Собівартість перевезень у 1,5 раза, а витрати пального на 30 відсотків перевищують аналогічні показники у розвинутих зарубіжних країнах. З прийняттям Програми діяльності та розвитку дорожнього господарства України на 2000-2004 роки вдалося зупинити катастрофічні темпи руйнування автомобільних доріг. Проте аварійність на автомобільних дорогах загального користування, як і загалом в Україні, продовжувала зростати. Щороку внаслідок дорожньо-транспортних пригод (далі - ДТП) гине понад 1300 чоловік та ще понад 6100 чоловік отримує поранення.

Останніми роками рівень аварійності через недоліки в утриманні доріг знизився. У 2003 році кількість ДТП порівняно з 2000 роком зменшилася на 45 відсотків, кількість загиблих і поранених - на 49. За 2003 рік динаміка також позитивна: кількість ДТП зменшилася порівняно з 2002 роком на 26 відсотків, кількість загиблих - на 24, поранених - на 32 відсотки.

За останні 5 років кількість місць концентрації ДТП зменшилася на 331, або на 36 відсотків.

Незважаючи на щорічне зниження показників аварійності, трагічні події, які сталися 2003 року у Хмельницькій області та Автономній Республіці Крим, а 2004 року - в Одеській області, засвідчили, що темпи цієї роботи недостатні.

Таким чином, основна проблема полягає в тому, що транспортно-експлуатаційний стан автомобільних доріг, мостів та інженерних споруд на них не забезпечує повною мірою швидкого, комфортного, економічного і безпечного перевезення пасажирів і вантажів, не може сприяти подальшому соціально-економічному розвитку, зміцненню обороноздатності та економічної безпеки держави, підвищенню конкурентоспроможності дорожньої мережі, від якої залежить зростання обсягів транзитних перевезень та розвиток автотуризму.

На виникнення проблеми вплинув ряд причин: використання застарілих технологій, машин, механізмів, матеріалів і конструкцій; низька якість дорожньо-будівельних матеріалів, особливо нафтових бітумів; недостатня виконавська і технологічна дисципліна, незавершення процесу інституціональних змін тощо. Однак усе це стало можливим через украй недостатні для потреб дорожнього господарства обсяги фінансування протягом останніх дванадцяти років.

Унаслідок систематичного недофінансування знос основних фондів досяг критичної межі - 70 відсотків і більше, міжремонтні строки експлуатації не дотримувалися, кількість працівників галузі зменшилася майже у три рази.

Крім того, через недосконале законодавство, коли дорожнє господарство фінансувалося тільки за рахунок "дорожнього податку", питомі інвестиції на забезпечення ремонту та експлуатаційного утримання місцевих доріг в окремих областях перевищували ті ж показники стосовно доріг державного значення.

Наслідком стала ліквідація в окремих випадках спеціалізованих підрозділів підприємств з ремонту та експлуатаційного утримання державних автомобільних доріг, які функціонували за лінійним принципом. Подекуди відбувся перехід до територіального принципу обслуговування. Це призвело до нівелювання вимог і підходів до утримання різних за значенням доріг.

На початок 2004 року із загальної протяжності доріг державного значення (16,2 тис. кілометрів) накопичилося відставання з капітального удосконаленого ремонту в обсязі близько 14 тис. кілометрів, з капітального полегшеного - понад 2,5 тис. кілометрів. Як наслідок, у 2004 році ямковістю було уражено 56 відсотків загальної протяжності доріг, а на її ліквідацію протягом зимово-весняного періоду витрачено понад 40 млн гривень. Тому нинішній транспортно-експлуатаційний стан автомобільних доріг державного значення в Україні гірший порівняно з сусідніми державами, що робить їх неконкурентоспроможними для здійснення міжнародних автомобільних перевезень.

Повністю розв'язати проблему доведення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг, мостів та інженерних споруд на них до нормативних вимог протягом визначеного Програмою періоду практично неможливо, а хоч би часткове покращення основних їх параметрів дало б змогу створити умови для здійснення швидкого, комфортного, економічного і безпечного перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, підвищення конкурентоспроможності доріг щодо забезпечення транзитних перевезень та розвитку автотуризму, зміцнення обороноздатності та економічної безпеки держави, подальшого соціально-економічного розвитку. Зокрема, державний бюджет щороку отримував би кошти в обсязі близько 2 млрд гривень від транзитних автомобільних перевезень та ще стільки ж від інтенсифікації автотуризму.

Основною метою Програми є поліпшення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг та споруд на них, забезпечення безперервності розвитку мережі автомобільних доріг, підвищення рівня їх капітальності відповідно до темпів автомобілізації країни, підвищення швидкості, економічності, комфортності та безпечності перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, підвищення конкурентоспроможності доріг, що сприятиме створенню привабливих умов для транзитних автомобільних перевезень та розвитку автомобільного туризму, зміцненню обороноздатності та економічної безпеки держави.

Існує кілька варіантів розв'язання проблеми щодо поліпшення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг та споруд на них.

Перший варіант - будівництво, реконструкція та ремонт мережі автомобільних доріг загального користування з наданням пріоритету національній мережі міжнародних транспортних коридорів, збереження існуючої мережі доріг, будівництво під'їздів з твердим покриттям до усіх населених пунктів, влаштування автобусних під'їздів до сільських населених пунктів, забезпечення безпеки дорожнього руху - ґрунтується на забезпеченні обсягів фінансування дорожніх робіт згідно із Законами України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" та "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

Це дасть змогу забезпечити:

будівництво та реконструкцію автомобільних доріг протяжністю понад 600 кілометрів;

продовження будівництва під'їздів з твердим покриттям до сільських населених пунктів;

ремонт автомобільних доріг загальною протяжністю близько 30 тис. кілометрів, мостів - понад 70 тис. пог. метрів;

здійснення комплексу заходів щодо влаштування автобусних під'їздів до сільських населених пунктів за наявності доріг з твердим покриттям.

Крім того, передбачається закінчення у 2005 році робіт за проектом "Відновлення автомагістралі М-06 Київ - Чоп та реформа фінансування сектору автодоріг" та продовження робіт за проектом "Ремонт автомобільної дороги Київ - Чоп" на суму 100 млн євро за рахунок кредитних коштів ЄБРР. Триватиме будівництво автомобільних доріг на концесійних умовах.

І далі проводитиметься робота із залучення кредитних ресурсів та коштів інвесторів для збільшення мережі магістральних доріг держави.

Враховуючи структуру видатків державного бюджету, пріоритет буде надаватися розвитку мережі автомобільних доріг державного значення. Це сприятиме істотному поліпшенню транспортно-експлуатаційних характеристик доріг державного значення, якими здійснюється близько 80 відсотків обсягу пасажирських та вантажних перевезень. При цьому технічний стан доріг місцевого значення також поліпшиться.

Очікується, що швидкість, економічність, комфортність та безпека руху поліпшаться як на дорогах державного значення, так і на місцевих дорогах. Тобто ефективність використання коштів буде високою.