Заслухавши інформацію Кабінету Міністрів України із зазначеного питання, Верховна Рада України відзначає, що в Україні відбувається подальше збільшення кількості депресивних міст та селищ. Загострюється соціально-економічна ситуація в малих містах, які є найчисленнішою групою міст України. З малими містами безпосередньо пов'язане життя 22,4 млн міських та сільських мешканців. Більшість із них створювалися на основі одного-двох підприємств, у зв'язку з чим склалася вузьконаправлена спеціалізація промислових комплексів. Наповнення місцевих бюджетів, робота соціальних закладів повністю залежать від фінансово-економічного стану містоутворюючих підприємств. Закриття таких підприємств, яке стало останнім часом масовим, призводить до виснаження місцевих бюджетів, внаслідок чого ці міста опинилися на межі виживання.

Тридцять три відсотки або більше 100 малих міст є депресивними. Зокрема, це стосується малих шахтарських міст, таких, як Стаханов, Брянка, Шахтарськ, та інших.

Значні проблеми існують в містах та інших населених пунктах, де дислокуються розформовувані в ході реформування Збройних Сил військові частини, з якими пов'язані економіка, соціальна сфера, життєвий уклад цих міст і селищ. Не вирішується доля більшості військових містечок, які вивільняються в процесі реформування і соціальну інфраструктуру яких утримувало Міністерство оборони України.

Результати аналізу статистичних даних по таких показниках, як обсяг валової доданої вартості на душу населення, рівень середньомісячної заробітної плати, рівень безробіття населення та обсяг інвестицій в основний капітал на душу населення, свідчать про поглиблення диференціації соціально-економічного розвитку регіонів.

Так, у 1998 році співвідношення між мінімальним та максимальним показником валової доданої вартості на душу населення зафіксовано на рівні 3,6 раза. У 2000 році це співвідношення становило вже 4,2 раза.

Співвідношення між мінімальним та максимальним рівнем середньомісячної заробітної плати становило у 1998 році 2,4 раза, а у 2002 році - вже 2,7 раза. При цьому у 19 регіонах середньомісячна заробітна плата є нижчою від її середнього рівня по країні, а в таких областях, як Тернопільська, Волинська, Хмельницька та Вінницька, вона не перевищує 70 відсотків цього показника.

Співвідношення між мінімальним та максимальним рівнем зареєстрованого рівня безробіття населення збільшилося з 10,3 раза у 1998 році до 13,8 раза у 2002 році. У п'яти областях цей показник майже у 1,5 раза перевищив середній по країні.

Надто великим є розрив між мінімальними і максимальними показниками інвестицій в основний капітал на душу населення - 35,1 раза у 1998 році і 53,5 раза - у 2002 році.

До депресивних територій можна також віднести і населені пункти, розташовані у гірських місцевостях, які мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.

Наслідком такої ситуації стала масова міграція робочої сили та наукових кадрів за кордон. За оцінками загальна кількість трудових мігрантів коливається від 2 до 7 мільйонів громадян України.