- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Постанова
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про інформацію Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для з'ясування причин, що призвели до кризового фінансового стану Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", та перевірки дотримання законності при здійсненні його ліквідації
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 16, ст.139 )
Заслухавши інформацію Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для з'ясування причин, що призвели до кризового фінансового стану Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", та перевірки дотримання законності при здійсненні його ліквідації (далі - Тимчасова слідча комісія), Верховна Рада України відзначає, що причини, які призвели до банкрутства одного з найбільших системних банків України - Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" (далі - банк "Україна"), з'ясовано остаточно. Головними з цих причин є: вкрай ризикована та шкідлива практика вкладення значних фінансових ресурсів у кредити, гарантії, акредитиви, цінні папери, що призвело до виснаження фінансового потенціалу банку; зловживання та злочинна діяльність посадових осіб банку "Україна"; відсутність контролю Національного банку України за діяльністю банку "Україна", Кабінету Міністрів України - за виконанням своїх рішень щодо діяльності банку "Україна"; слабка діяльність правоохоронних органів з попередження зловживань у банківській сфері.
Генеральна прокуратура України порушила кримінальні справи стосовно посадових осіб, винних у злочинних діях, які довели банк "Україна" до кризового фінансового стану.
На 1 січня 2003 року задоволено вимоги кредиторів першої черги, встановленої Законом України "Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб - вкладників та інших кредиторів Акціонерного комерційного агропромислового банку
"Україна".
На виконання Постанови Верховної Ради України від 10 січня 2002 року "Про інформацію Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для з'ясування причин, що призвели до кризового фінансового стану Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" (далі - Постанова Верховної Ради України від 10 січня 2002 року
N 2956-III) Тимчасовою слідчою комісією перевірено законність створення Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк України". Порушень законодавства не виявлено. Вказані банки було створено шляхом акціонування, а не приватизації.
Водночас Верховна Рада України констатує, що Закон України "Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб - вкладників та інших кредиторів Акціонерного комерційного агропромислового банку
"Україна" виконується незадовільно.
Виявлено грубі порушення чинного законодавства з боку колишнього ліквідатора банку "Україна" - Агентства з питань банкрутства, що призвело до зриву встановленого зазначеним
Законом терміну задоволення вимог кредиторів першої черги.
Заходи, яких вживають Генеральна прокуратура України та Міністерство внутрішніх справ України для повернення незаконно отриманих кредитів, є неефективними. Обсяги прострочених та неповернених кредитів, отриманих суб'єктами підприємницької діяльності, за рахунок відсотків зросли з 1,3 млрд. гривень до 1,45 млрд. гривень. За півтора року проходження ліквідаційної процедури повернуто лише 52 млн. гривень, причому жоден з найбільших боржників не зменшив свого боргу.
Постійне зростання сум прострочених боргів перед банком "Україна" є також наслідком зволікань та неякісної роботи судових органів, слабкої діяльності Міністерства юстиції України.
Кабінет Міністрів України по суті усунувся від сприяння розв'язанню проблем банку "Україна". Кабінетом Міністрів України та Національним банком України не виконано Постанову Верховної Ради України від 10 січня 2002 року
N 2956-III, в результаті чого виникає загроза втрати цілісного майнового комплексу банку "Україна".
Неналежне виконання наведених вище законодавчих актів органами виконавчої влади, суттєві недоліки у роботі Генеральної прокуратури України та судових органів ставлять під сумнів можливість задоволення законних вимог кредиторів другої та третьої черг.
................Перейти до повного тексту