Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 березня 2006 року поінформувати Верховну Раду України про стан виконання цієї Постанови.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин.

Учасники парламентських слухань "Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні", що відбулися у Верховній Раді України 13 вересня 2005 року, відзначають таке.

Реформування земельних відносин у державі здійснюється з 1991 року. Основним принципом, який визначає напрями земельного реформування, є подолання монополії держави на земельну власність і встановлення багатосуб'єктності права власності на землю.

У результаті перерозподілу земельних ресурсів у державній власності залишилося 49,3 відсотка земель, у приватну власність передано 50,7 відсотка.

Продовжується процес роздержавлення землі та передачі її у власність юридичним особам і громадянам, які можуть набувати права власності на землю, згідно з законом.

Із 6,77 млн громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай), 5,40 - отримали державні акти на право власності на земельну ділянку, що становить 79,7 відсотка. Водночас із 13,56 млн громадян України, що мають право на приватизацію земельних ділянок, тільки 3,68 млн громадян (або 31,6 відсотка) оформили державні акти на право власності на землю.

Проведена нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, продовжуються роботи по нормативній оцінці земель несільськогосподарського призначення і земель у межах населених пунктів.

Здійснюється інвентаризація земель. Площа проінвентаризованих земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів становить 54,5 відсотка від їх загальної площі, а земель населених пунктів - відповідно 50,3 відсотка.

З прийняттям нового Земельного кодексу України визначилася земельна політика держави, яка концентрується на остаточному розв'язанні проблем розвитку відносин власності на землю, формуванні цивілізованого ринку земель, розвитку іпотечного кредитування, удосконаленні системи земельних платежів, підвищенні ефективності управління земельними ресурсами, поліпшенні організації державного контролю за використанням і охороною земель.

У цілому чинний Земельний кодекс України створив широку законодавчу основу для вирішення проблем, які виникають у процесі реформування земельних відносин. Водночас Кодексом не були охоплені всі питання, пов'язані з регулюванням земельних відносин, і для його доповнення і створення необхідної законодавчої бази передбачено розробку та прийняття значної кількості законів, в першу чергу щодо функціонування ринку земель, використання земель природно-заповідного фонду, природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного призначення тощо.

Верховною Радою України четвертого скликання відповідно до Земельного кодексу України прийнято ряд законів України, зокрема: "Про особисте селянське господарство", "Про землеустрій", "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", "Про охорону земель", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про фермерське господарство", "Про оренду землі", "Про використання земель оборони", "Про оцінку земель", "Про розмежування земель державної та комунальної власності", "Про державну експертизу землевпорядної документації", "Про захист конституційних прав громадян на землю".

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають достатнє законодавче забезпечення щодо здійснення своїх повноважень у галузі земельних відносин, у тому числі й дієвого контролю за використанням та охороною земель усіх категорій в Україні.

Разом з тим учасники парламентських слухань зазначають, що в державі ще не створено достатніх умов для реалізації в повному обсязі вимог Земельного кодексу України та прийнятих відповідно до нього законів України.

Кабінетом Міністрів України відповідно до положень Земельного кодексу України не розроблено і не подано на розгляд Верховної Ради України близько 20 законопроектів, не повною мірою виконуються прийняті закони, не розроблені відповідні нормативно-правові акти. Так, до цього часу не діє Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", оскільки не затверджено форму державного акта на право комунальної власності на землю, не розроблені рекомендації щодо складання проектів розмежування земель державної та комунальної власності тощо.

Ситуація, яка складається на місцях у процесі реформування земельних відносин, зумовлює ряд критичних зауважень, про що свідчать факти незаконного надання у власність та користування земельних ділянок, яке провадиться за безпосередньої участі відповідних органів виконавчої влади або за їх сприяння.

Більшість власників і землекористувачів у населених пунктах не мають правовстановлюючих документів на землю. Однією з причин такої ситуації є недостатність, а в деяких областях України майже повна відсутність, бланків державних актів на право власності на землю, що призводить до неприпустимого затягування видачі документів та зловживань у цій сфері.

Оформлення правовстановлюючих документів на земельні частки (паї) у багатьох випадках провадиться без визначення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості). Оренда таких земельних ділянок призводить до втрати власником права володіння і розпорядження ними, обумовлює зниження родючості ґрунтів і здійснюється за мізерну плату. Належного контролю за дотриманням умов договорів оренди землі не запроваджено.

Економічно необґрунтованим і соціально небезпечним є прискорення видачі державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) всупереч положенням Земельного кодексу України.

Ринок земель несільськогосподарського призначення та підготовка включення в оборот земель сільськогосподарського призначення розвивається в умовах недостатньої законодавчої бази, в першу чергу відсутності законів України про ринок земель та про державний земельний кадастр. Не створюється інфраструктура такого ринку. Недостатньо врегульована процедура продажу земель, проведення земельних аукціонів і конкурсів, не створюються земельні банки, біржі. До врегулювання всього комплексу питань у цій сфері пропозиції про зняття мораторію з продажу земель сільськогосподарського призначення є передчасними.

Недостатньо реалізовується одне з головних завдань земельної реформи - раціональне використання та охорона земель. В Україні залишається найвищою в світі розораність сільськогосподарських угідь - 78 відсотків. Роботи щодо раціоналізації землекористування та охорони земель проводяться досить повільно і як результат - деградація ґрунтового покриву деяких територій досягла критичного стану.

Області, райони, міста, селища, села не повною мірою забезпечені відповідними землевпорядними, планово-картографічними, ґрунтовими, землеоціночними, екологічними матеріалами. Не встановлені межі більшості населених пунктів, що призводить до конфліктних ситуацій при сплаті земельного податку та наданні земельних ділянок громадянам і юридичним особам.

Потребує термінового вирішення питання встановлення меж прибережних захисних смуг та земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відсутність планових матеріалів і невизначеність на місцевості меж особливо цінних земель призводять до грубих порушень земельного законодавства при їх використанні. Насамперед це стосується незаконного відчуження земельних ділянок особливо цінних земель, заповідників, курортів, цінних лісових масивів під будівництво тощо.

У результаті незаконного будівництва непоправної шкоди завдано таким загальнонаціональним заповідним об'єктам, як Нікітський ботанічний сад, парк-пам'ятник "Фороський", Ялтинський гірський лісовий заповідник. Спостерігаються численні випадки забудови та розпаювання прибережних захисних смуг вздовж великих та малих річок, морів, навколо озер та водосховищ. І відбувається це за згодою місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Аналіз виявлених порушень земельного законодавства свідчить, що основною причиною їх виникнення є неналежне виконання передбачених законом повноважень органами земельних ресурсів, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Прийняття неправомірних рішень цими органами вже призвело до соціальної напруги, зокрема, у Києві та Київській області (Пуща-Водиця, Козин), в Криму, Одесі та інших регіонах.

Недосконалість регулювання земельних відносин, організації землекористування, інші проблеми галузі обумовлюються й відсутністю фінансування фундаментальної землевпорядної науки, наукового обґрунтування оптимального використання земельних ресурсів, наукових досліджень перспектив розвитку земельних відносин, апробації законодавства тощо. Не вистачає галузі й високопрофесійних кадрів.

Украй незадовільним залишається державне фінансування проведення земельної реформи, оскільки щорічно законом про Державний бюджет України зупиняється дія статей Закону України "Про плату за землю" щодо відрахування коштів від земельного податку на фінансування заходів із забезпечення раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів.

Кабінетом Міністрів України не розроблено комплексну програму подальшого розвитку земельних відносин у державі, здійснення першочергових заходів із землеустрою, охорони земельного фонду, запровадження сучасної системи земельного кадастру, що гальмує завершення земельної реформи, не сприяє організації ефективного використання земель, гарантуванню прав на землю, зокрема запровадженню земельного ринку та підвищенню інвестиційної привабливості українського землекористування.