Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Про законодавче забезпечення розвитку бурякоцукрового комплексу в Україні та заходи щодо його покращання" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 грудня 2005 року проінформувати Верховну Раду України про стан виконання цієї Постанови.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин.

Учасники парламентських слухань, що відбулися у Верховній Раді України 16 лютого 2005 року, розглянувши питання "Про законодавче забезпечення розвитку бурякоцукрового комплексу в Україні та заходи щодо його покращання", відзначають таке.

Бурякоцукрове виробництво є стратегічно пріоритетною галуззю народного господарства. До 1991 року вона забезпечувала до 13 відсотків грошових надходжень до бюджету країни, займала провідне місце у світі по обсягах виробництва (понад 5 млн тонн) та експорту цукру.

Природно-кліматичні та ґрунтові умови України сприяють вирощуванню цукрових буряків, що разом із географічними, транспортними та соціальними факторами зумовлює оптимальне розміщення і розвиток підприємств цукрової промисловості.

Реалізація прийнятого у 1999 році Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" започаткувала здійснення позитивних зрушень щодо відродження бурякоцукрового комплексу в Україні. Формування Кабінетом Міністрів України квот та встановлення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, запроваджені з 2000 року, дозволили частково призупинити демпінг цін на ринку, сформувати ознаки товарного ринку цукру та призупинити катастрофічний спад виробництва у галузі.

Однак ряд положень Закону не виконується. Не вирішено питання запровадження ліцензування оптової торгівлі цукром на внутрішньому ринку і пільгового кредитування підприємств галузі, не відпрацьовані механізми здійснення інтервенційних закупівель цукру та ефективні заходи підтримки мінімальної ціни на цукор, цукрові буряки та їх насіння, що унеможливлює виконання у повному обсязі основних положень Закону і не сприяє поліпшенню фінансового стану галузі, який залишається надзвичайно складним.

У період 2001-2004 років в Україні площі, зайняті під цукровими буряками, щороку становили в середньому лише 740 тис. га, що в структурі ріллі становило лише 4 відсотки. У цілому скорочення площ і виробництво цукру відбулося більше ніж у 2,5-3 рази.

В Україну, починаючи з 2001 року, відповідно до законів України щорічно в середньому ввозилось 260 тис. тонн цукру-сирцю з тростини для переробки та реалізації виробленого з нього цукру на внутрішньому ринку. Крім того, щорічно ввозилось понад 100 тис. тонн білого цукру та цукрових сиропів у рамках угод про вільну торгівлю з країнами СНД. Усе це негативно впливало на цінову ситуацію на внутрішньому ринку цукру, економіку всіх учасників бурякоцукрового виробництва.

Органи виконавчої влади самоусунулись від управління стратегічною для народного господарства галуззю.

За період з 1990 року по 2004 рік демонтовано і повністю ліквідовано більше 30 цукрових заводів. Внаслідок зменшення площ під вирощування цукрових буряків та закриття цукрових заводів втратили роботу понад 400 тис. чоловік, що спричинило високу соціальну напругу в бурякосіючих регіонах країни.

Основними причинами, що зумовили такий незадовільний стан бурякоцукрової галузі країни, на думку учасників парламентських слухань, є:

відсутність державного контролю та управління галуззю, недостатні та малоефективні дії органів виконавчої влади щодо врегулювання проблем галузі;

серйозні недоліки при приватизації підприємств галузі і штучне доведення їх до банкрутства;

розповсюдження бартерних та давальницьких схем переробки цукрової сировини між сільськогосподарськими виробниками, постачальниками паливно-енергетичних ресурсів та переробними підприємствами;

відсутність дієвих механізмів регулювання та захисту внутрішнього ринку цукру, втрата традиційних зовнішніх ринків збуту цукру, цукромістких продуктів та насіння цукрових буряків у країнах СНД та дальнього зарубіжжя;

відсутність дієвих економічних механізмів державної підтримки бурякоцукрового виробництва й ефективної системи середньо- та довгострокового кредитування галузі;

відсутність обґрунтованої концепції реформування бурякоцукрової галузі країни, безсистемне, неконтрольоване виведення надлишкових виробничих потужностей цукрових заводів;

недостатнє матеріально-технічне забезпечення бурякосіючих господарств і переробних підприємств, старіння основних виробничих фондів;

несвоєчасне законодавче забезпечення проведення реформи, неналежне виконання прийнятих законодавчих актів;

відсутність стандартизованого технологічного обліку виробництва та державної статистичної звітності про стан реалізації цукру;

високий рівень тінізації на ринку насінництва цукрових буряків;

низька урожайність та висока собівартість вирощування цукрових буряків і виробництва цукру.

Враховуючи значимість бурякоцукрового комплексу для забезпечення продовольчої безпеки держави, зміцнення національної економіки та зважаючи на необхідність вжиття невідкладних заходів щодо комплексного вирішення питань розвитку бурякоцукрового комплексу, учасники парламентських слухань рекомендують:

1. Верховній Раді України розглянути в першочерговому порядку:

проект Закону України про галузеві формування (асоціації, союзи, спілки) (реєстр. N 5702);