Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Становище жінок в Україні: реалії та перспективи" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України в межах своєї компетенції вжити відповідних заходів щодо реалізації Рекомендацій парламентських слухань "Становище жінок в Україні: реалії та перспективи" і до 1 березня 2005 року поінформувати Верховну Раду України про хід їх виконання.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Учасники парламентських слухань "Становище жінок в Україні: реалії та перспективи" (далі - учасники парламентських слухань), які відбулися 9 червня 2004 року, відзначають, що в цій сфері упродовж останніх років, зокрема після проведення Четвертої Всесвітньої конференції зі становища жінок (1995 рік) та Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Жінки в 2000 році: рівність між чоловіками і жінками, розвиток і мир в XXI столітті" (2000 рік), в Україні досягнуто певних позитивних зрушень. Зокрема, започатковано створення національної нормативно-правової бази з питань, які стосуються проблем сім'ї, жінок та рівності жінок і чоловіків. Прийнято Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок, затверджену Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1999 року, Концепцію державної сімейної політики, затверджену Постановою Верховної Ради України від 17 вересня 1999 року, Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності в суспільстві на 2001-2005 роки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року, тощо.

Закони України та відповідні нормативно-правові акти передбачають відсутність дискримінації жінок. Конституцією України (стаття 24) гарантоване забезпечення рівності прав жінки і чоловіка, а також створення умов, які надають жінкам можливість поєднувати працю з материнством. Національне законодавство щодо жіночої праці враховує чинні міжнародні законодавчі акти, ратифіковані Україною, насамперед конвенції Міжнародної організації праці (далі - МОП).

Учасники парламентських слухань відзначають, що за останні роки значно зросла громадська активність жінок України. Організований жіночий рух став важливою складовою суспільно-політичного життя в державі. Консолідації жіночого громадського руху сприяло утворення в 1999 році Національної ради жінок України.

Проте закріплення в Конституції України, актах законодавства України рівних з чоловіками прав та свобод жінок протирічить їх фактичному стану.

Участь жіноцтва в роботі органів влади залишається незначною. Хоча за результатами останніх виборів 2002 року в сільських, селищних, районних і міських радах представництво жінок збільшилося і становить у середньому 43 відсотки, в обласних радах кількість жінок рідко перевищує 10 відсотків, а у Верховній Раді України жінки становлять лише 5,1 відсотка усіх депутатів.

Серед загального числа державних службовців переважають жінки - 74,8 відсотка. Однак слід звернути увагу на різке зменшення представництва жінок з підвищенням категорії посад державних службовців. Так, чисельність жінок-керівників шостої категорії становить 67,6 відсотка, а першої - 6,6 відсотка, тоді як чоловіків - навпаки. Тобто жінки найменше представлені саме на тому рівні, на якому приймаються відповідальні державні рішення.

Протягом останніх років в Україні однією з гострих проблем залишається безробіття серед працездатного населення, переважну більшість якого становлять жінки. На початок поточного року серед офіційно зареєстрованих безробітних абсолютну більшість - 68,3 відсотка - становили жінки.

Становище жінок на ринку праці зумовлює низку інших проблем: несприятливі тенденції демографічних процесів, значне зменшення народжуваності, погіршення стану здоров'я жінок та дітей, скорочення середньої тривалості життя. Хоча до позитивних зрушень у цій сфері можна віднести зниження показника материнської смертності в 1,7 раза порівняно з 1990 роком. Одночасно продовжує знижуватися і показник дитячої смертності. Порівняно з 1990 роком кількість абортів зменшилася більш як у два рази.

У цілому демографічна ситуація в державі залишається складною. Погіршується репродуктивне здоров'я жінок і чоловіків, зросла кількість захворювань серцево-судинної системи та злоякісних новоутворень. Викликає занепокоєння, що чисельність жінок, які перебувають на обліку в медичних закладах з діагнозом розладу психіки внаслідок вживання наркотичних речовин, збільшилася в 1,7 раза (порівняно з 1990 роком).

Незважаючи на те, що у 2002 році набрав чинності Закон України "Про попередження насильства в сім'ї", а постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року N 616 затверджено Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу, за сучасних умов в Україні простежуються тенденції до поширення насильницьких дій у сім'ї. Переважна більшість потерпілих - це жінки і неповнолітні діти. На профілактичному обліку в органах внутрішніх справ перебувало понад 83 тисячі осіб, винесено 48651 офіційне попередження особам, які вчинили насильство в сім'ї, та 6656 захисних приписів.

Низький життєвий рівень, зростання безробіття, девальвація моральних цінностей в Україні штовхають громадян на пошуки роботи за кордоном.

Болючою гендерною проблемою для України є використання нелегальної жіночої праці за кордоном. Масштабність зазначених явищ становить серйозну загрозу для внутрішньої безпеки держави та її демографічної ситуації. Усе це сприяє діяльності злочинних груп та мережі торговців "живим товаром" - жінками і дітьми.

Визначальним фактором у боротьбі з дискримінацією жінок у нашій країні повинні стати стабілізація економіки, суттєве поліпшення життєвого рівня та стану справ із забезпеченням зайнятості, створення умов, за яких і жінки, і чоловіки могли б брати рівну участь у суспільно-політичному житті та процесах прийняття відповідних рішень.

У разі подальшого ігнорування гендерних диспропорцій, наявних у системі органів влади та на ринку праці України, слід чекати зростання гендерного розриву в розмірах доходів між жінками і чоловіками та прискорення фемінізації бідності в державі.

Під час парламентських слухань "Становище жінок в Україні: реалії та перспективи" порушено чимало гостродискусійних питань, які стосуються реального стану гендерних проблем в Україні, причин кризового становища жінок у багатьох сферах суспільного життя, подолання та вирішення ключових питань у даній галузі соціального буття.

Учасники парламентських слухань рекомендують відповідним державним органам у межах їхньої компетенції:

1. Президенту України:

дати доручення відповідним посадовим особам при підготовці подань щодо призначення на посади в центральні та місцеві органи виконавчої влади дотримуватися принципу рівних можливостей для жінок і чоловіків;

запровадити відзначення в Україні Дня Матері як офіційного державного свята.

2. Верховній Раді України:

вивчити питання щодо створення Комітету Верховної Ради України з питань гендерної рівності - дотримання рівних прав жінок і чоловіків;

вжити заходів для прискорення прийняття закону про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків з урахуванням у ньому вимог і рекомендацій Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, інших міжнародних організацій;

звернутися до Конституційного Суду України з клопотанням про надання офіційного тлумачення статті 149 Кримінального кодексу України для виключення розбіжностей в її практичному застосуванні;

сприяти розгляду законопроекту про 30-відсоткову квоту для жінок у партійних виборчих списках чи запропонувати введення партіями, які будуть брати участь у виборах народних депутатів України, 30-відсоткової квоти у своїх партійних списках;

внести пропозиції про проведення у грудні 2004 року Дня Уряду з порядком денним щодо забезпечення рівності прав жінок і чоловіків у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї;

доручити Спеціальній контрольній комісії Верховної Ради України з питань приватизації вивчити питання щодо приватизації спеціальних дитячих установ та внести на розгляд Верховної Ради України відповідні пропозиції.

3. Кабінету Міністрів України:

передбачити під час розробки проектів законів про Державний бюджет України на 2005 та наступні роки в частині державної підтримки громадських організацій підтримку жіночих та інших громадських організацій у виконанні загальнодержавних програм стосовно сім'ї, жінок, дітей та молоді;

забезпечити формування національного механізму дотримання рівності між жінками і чоловіками в різних сферах суспільного життя;

визначати гендерні проблеми як пріоритетні у стратегічних планах дій Кабінету Міністрів України;

розробити Національну програму дій на період до 2015 року щодо забезпечення гендерної рівності в суспільстві;

розробити і подати у 2004 році на розгляд Верховної Ради України проект закону про затвердження загальнодержавної програми забезпечення рівних можливостей для жінок та чоловіків, в основу якого покласти основні положення Декларації про загальні засади державної політики щодо сім'ї та жінок (1999 рік) і ці Рекомендації;

запропонувати додержання пропорційно збалансованого представництва кандидатур кожної статі при призначенні на посади керівних працівників у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади;

створити при Кабінеті Міністрів України відповідний консультативно-дорадчий орган для координації діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

розробити механізм здійснення гендерно-правової експертизи нормативно-правових актів з обов'язковим урахуванням принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

розробити проект закону щодо внесення змін до статті 149 Кримінального кодексу України (стосовно торгівлі людьми) з метою приведення її у відповідність з міжнародно-правовим визначенням поняття цього злочину;