Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Онкологічні захворювання в Україні. Проблема та шляхи подолання" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 березня 2006 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Онкологічні захворювання в Україні. Проблема та шляхи подолання".

3. Міністерству охорони здоров'я України до 1 березня 2006 року проінформувати Верховну Раду України про стан виконання Державної програми "Онкологія" на 2002-2006 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року N 392 "Про затвердження Державної програми "Онкологія" на 2002-2006 роки".

4. Управлінню справами Апарату Верховної Ради України разом з Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства протягом липня 2004 року в установленому порядку забезпечити видання збірки матеріалів за результатами зазначених парламентських слухань.

Учасники парламентських слухань на тему: "Онкологічні захворювання в Україні. Проблема та шляхи подолання", що відбулися 17 березня 2004 року, відзначають, що, незважаючи на певні зусилля з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в Україні зберігається тенденція до зростання онкологічної захворюваності. Щорічно реєструється майже 160 тис. осіб, хворих на рак, від нього помирає приблизно 100 тис. осіб. Значну частину померлих становлять громадяни працездатного віку. Смертність від онкологічних захворювань займає друге місце після серцево-судинних захворювань.

З метою підвищення ефективності загальнодержавних заходів щодо профілактики, раннього виявлення та лікування онкологічних захворювань, зниження смертності, зменшення кількості випадків первинної інвалідності внаслідок захворювання на рак Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29 березня 2002 року N 392 "Про затвердження Державної програми "Онкологія" на 2002-2006 роки", якою затверджено Державну програму "Онкологія" на 2002-2006 роки (далі - Програма). Програмою рекомендовано Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям розробити та затвердити відповідні регіональні програми, а також вжити заходів щодо залучення для її виконання коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Протягом 2002-2003 років спостерігається позитивна динаміка до зростання обсягів фінансування Програми. Так, якщо у 2002 році на її виконання було виділено 26,97 млн. гривень із 114,61 млн. гривень, запланованих Програмою (23,1 відсотка), то у 2003 році фінансування збільшилося майже втричі і становило 114,65 млн. гривень із запланованих 149,45 млн. гривень (76,5 відсотка). Державним бюджетом України на 2004 рік на фінансування Програми передбачено 130,36 млн. гривень.

Слід зазначити, що Програмою не передбачається фінансування витрат, пов'язаних з первинною та вторинною профілактикою злоякісних новоутворень, науковим забезпеченням онкологічної допомоги, інформаційно-аналітичним забезпеченням, соціальною, трудовою та психологічною реабілітацією хворих на рак та інвалідів, що отримали інвалідність внаслідок онкологічних захворювань, а також недостатньо виділяється коштів на поліпшення своєчасної та ранньої діагностики онкологічних захворювань.

Органами місцевого самоврядування не вживається належних заходів для забезпечення фінансування регіональних програм у повному обсязі. Боротьба з онкологічними захворюваннями ще не стала одним з пріоритетних напрямів державної політики у соціальній сфері.

Серед факторів, що впливають на зростання рівня онкологічної захворюваності, є тютюнопаління, забруднення навколишнього природного середовища канцерогенними речовинами та радіонуклідами.

До груп підвищеного ризику розвитку онкозахворювань відносяться особи із спадковою схильністю, наявністю передракових захворювань, старших вікових груп, певних професійних груп тощо. До цих груп відносяться також особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі діти та підлітки, які на момент аварії перебували на радіоактивно забруднених територіях.

Відсутність комплексної системи первинної та вторинної профілактики онкологічної патології не дає можливості скоротити кількість хворих на рак та зменшити їх смертність. Недостатньо уваги приділяється належному обстеженню груп ризику, боротьбі із забрудненням довкілля, тютюнопалінням, а також санітарно-просвітницькій роботі.

Актуальною проблемою в галузі онкологічної допомоги, що зумовлює фатальність прогнозу онкологічного захворювання, є несвоєчасне та пізнє виявлення таких захворювань. Багато недоліків спостерігається і в організації та проведенні диспансеризації онкологічних хворих. Заходи щодо формування груп підвищеного ризику вживаються формально, недостатньою є послідовність у наданні допомоги хворим на рак медичними закладами загального профілю та спеціалізованими онкологічними центрами.

Істотно обмежує можливості проведення своєчасної діагностики та ефективного лікування незадовільне забезпечення онкологічних закладів лікувально-діагностичною апаратурою. Більше 90 відсотків обладнання потребує капітального ремонту або заміни. Гамма-терапевтичні апарати експлуатуються понад 40 років, ресурси їх вичерпані, експлуатація здійснюється на межі дозволених норм. Водночас спостерігається нерівномірний розподіл сучасного високовартісного діагностичного обладнання по регіонах. У багатьох областях відсутні високоефективні лінійні прискорювачі, гамма-терапевтичні апарати, томографи, бракує ультразвукового обладнання, мамографів тощо.

У 2003 році завдяки реалізації Програми в онкологічні стаціонари почали надходити медикаменти для лікування хворих на злоякісні новоутворення. Більше 75 відсотків коштів, передбачених на виконання Програми Державним бюджетом України, було витрачено на придбання лікарських засобів - хіміопрепаратів і препаратів супроводу. Однак закупівля проводилася неефективно та нераціонально, без урахування збалансованості показників "вартість-користь". У значній кількості закуповувались оригінальні (брендові), високовартісні препарати, що не відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров'я, згідно з якими державам з перехідною економікою рекомендується закуповувати та використовувати для лікування хворих на рак генеричні (аналогові) форми препаратів, які за умови відповідної якості мають меншу вартість.

Рішення щодо державних закупівель онкологічних препаратів нерідко ухвалюються суб'єктивно. При проведенні тендерів штучно створюються умови для закупівель високовартісних препаратів. Нерідко до медичних закладів надходять препарати для лікування онкологічних хворих у необґрунтованій кількості та із строком дії, що не дає можливості їх раціонально використати.

Розвиток вітчизняного виробництва лікарських засобів, що застосовуються у лікуванні онкологічних хворих, та закупівля генеричних (аналогових) форм препаратів дасть змогу значно скоротити витрати бюджетних коштів на забезпечення препаратами хворих цієї групи. Вивільнені від цього кошти можна спрямувати на розвиток системи профілактичного забезпечення, наукової бази, соціальну реабілітацію хворих тощо.

Не приділяється належної уваги послідовності надання онкологічної допомоги. Тільки 60 відсотків хворих проходять повноцінне лікування у спеціалізованих закладах охорони здоров'я. Недостатньо використовується така форма лікування, як надання кваліфікованої медичної допомоги хворим у денних стаціонарах.

Не впроваджуються сучасні стандарти надання спеціалізованої медичної допомоги онкологічним хворим, що мають розроблятися за сучасними методами діагностики та лікування з урахуванням матеріально-технічного забезпечення медичних закладів. Розробка та впровадження формулярної системи дасть можливість оптимізувати хіміотерапевтичне лікування.

Надзвичайно складною залишається ситуація з наданням протибольової терапії хворим у термінальній стадії хвороби, зокрема тим, хто проживає у сільських районах. Проблеми, пов'язані з використанням, реєстрацією та контролем за обігом наркотичних речовин, ускладнюють надання такої допомоги онкологічним хворим, які стають заручниками національного законодавства про обіг наркотичних засобів. Поряд з цим вкрай недостатньо розвивається система догляду та реабілітації онкологічних хворих, система паліативної допомоги; необхідним є створення центрів протибольової терапії, центрів психологічної, професійної, соціальної реабілітації.

Важливим методом лікування онкологічних хворих залишається хірургічне втручання. Забезпечення медичних закладів хірургічним обладнанням є незадовільним, не вистачає операційного, рентгенологічного, анестезіологічного, реаніматологічного обладнання, якісного хірургічного інструментарію. Неефективно використовується створений у 2000 році Київський міський центр трансплантації кісткового мозку, фінансування якого здійснюється в основному за рахунок коштів бюджету міста Києва, а потужності центру використовуються на 30-40 відсотків. Разом з тим Міністерством охорони здоров'я України витрачаються значні кошти на лікування таких хворих за кордоном.