Верховна Рада України

Схвалити текст Звернення Верховної Ради України з нагоди Міжнародного дня інвалідів (додається).

3 грудня під егідою Організації Об'єднаних Націй відзначається Міжнародний день інвалідів.

Перші дієві кроки молодої української держави по створенню власного правового поля відбулися саме з прийняттям у березні 1991 року Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яким гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі у всіх сферах життя суспільства, створення необхідних умов, що дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя відповідно до індивідуальних здібностей та інтересів.

Створюючи відповідну законодавчу базу, держава намагається цивілізовано будувати свої взаємини з громадянами, чий фізичний або психічний стан не дає їм змоги самостійно та всебічно дбати про своє здоров'я. У суспільстві функціонує система соціального захисту населення, виплачуються, хоч і не завжди своєчасно, пенсії, працює служба соціальної допомоги вдома, утримуються за кошти державного та місцевих бюджетів будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів, діють різні благодійні товариства, підтримується діяльність громадських організацій інвалідів та ветеранів.

У той же час на тлі перелічених добрих справ, намірів і прагнень на нинішньому етапі свого розвитку наше суспільство не в змозі підняти соціальний захист інвалідів та допомогу їм на належний рівень вимог сьогодення.

І як наслідок - житлово-побутові умови неповносправних людей залишаються невирішеними й не співвідносяться зі ступенем та особливостями інвалідності конкретних хворих, стан впровадження безбар'єрної архітектури з метою доступу інвалідів до соціальної інфраструктури теж не зазнав якісних змін і не відповідає Стандартним правилам забезпечення рівних можливостей для інвалідів, затверджених резолюцією Генеральної Асамблеї ООН.

Велике занепокоєння викликає становище психічно хворих інвалідів, зокрема в тих сім'ях, де батьки-пенсіонери опікуються дорослими дітьми-інвалідами, які через бідність, соціальну невлаштованість, а інколи й упереджене ставлення громадськості конче потребують особливої уваги в такий скрутний час. Нестерпним для більшості немічних людей, що ледве зводять кінці з кінцями, є те, що мізерний розмір їх пенсій вкрай недостатній навіть для елементарного існування. Ці знедолені наші співвітчизники менше за всіх вимагають і більше за всіх потребують.