Верховна Рада України

1. Схвалити рекомендації парламентських слухань "П'ята річниця прийняття Конституції України. Права і свободи громадян України - сподівання і реальність" (додаються).

2. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Конституції України. Права і свободи громадян України -

сподівання і реальність"

Учасники парламентських слухань, які відбулися 20 червня 2001 року, констатують, що до п'ятирічного ювілею Конституції України нашій державі не вдалося повною мірою реалізувати головне положення Конституції - стати демократичною, соціальною, правовою державою. Визначальним критерієм, який це підтверджує, є те, що закріплені Конституцією України права та свободи людини і громадянина реально не забезпечені і залишаються декларативними.

Обговоривши проблеми реалізації закріплених у Конституції України прав та свобод людини і громадянина, учасники парламентських слухань відзначають, що на даному етапі держава виявилася неспроможною забезпечувати своїм громадянам не лише право на працю та своєчасну її оплату, на відпочинок, доступну і безоплатну освіту в державних і комунальних навчальних закладах, достойне соціальне забезпечення і надійний соціальний захист, доступне медичне обслуговування, достатній життєвий рівень, а й невід'ємне право на життя, право на свободу думки і слова, на повагу до гідності людини та її особисту недоторканність.

Свідченням тому є різке скорочення чисельності населення, наявність величезної армії безробітних, катастрофічне зубожіння мільйонів людей. В Україні, за офіційними даними, тяжкими хронічними хворобами страждають понад 7 мільйонів громадян. 13,7 мільйона громадян належать до категорії бідних, а ще 7 мільйонів - до злиденних. Три чверті працюючих не можуть забезпечити для своїх сімей мінімальний прожитковий мінімум.

Проблема бідності стала найгострішою соціальною проблемою нашого народу. В суспільстві зростає майнове розшарування, що породжує невдоволення широких мас, зростання соціальної і політичної напруги.

Причинами такого становища, за визначенням Президента України, є передусім те, що "формула, яка була визначена вже на старті реформ і витримувалася впродовж наступних років - спочатку реформи, а потім вирішення соціальних завдань - виявилася не просто помилковою, а й глибоко деструктивною. На практиці вона звелася до добре відомого: реформи за рахунок соціальних чинників" (з виступу на науковій конференції "Формування нової історичної реальності" 16 листопада 2000 року).

Учасники парламентських слухань висловили занепокоєння тим, що недосконалим є правовий механізм забезпечення прав корінних народів і національних меншин, все ще відсутня концепція етнонаціональної політики, не визначені правові засади застосування і розвитку мов.

Такий стан речей може свідчити про нехтування або неналежне виконання службових обов'язків посадовими особами органів державної влади.

До п'ятої річниці прийняття Конституції України наша держава підійшла з практично нереформованою системою правосуддя - найбільш дієвим інструментом захисту прав і свобод людини і громадянина. Тому проведення судово-правової реформи, належне забезпечення діяльності судів та виконання рішень судів є першочерговими завданнями, що стоять перед законодавчою та виконавчою владою.

До проблем реального забезпечення конституційних прав і свобод людини увагу державних органів, громадськості по-справжньому не прикуто. В країні не створені дієві громадські інституції, які б реально впливали на функціонування і прозорість влади.

Щорічно тільки до Верховної Ради України надходить близько 100 тисяч звернень громадян, з них майже дві третини - з проханням посприяти в реалізації конституційних прав на працю, її оплату, охорону здоров'я, освіту, житло, повагу до особистої гідності.

Президент України як гарант додержання Конституції України, прав і свобод громадян не виявляє належної вимогливості до посадових осіб виконавчої влади всіх рівнів у справі забезпечення конституційних прав і свобод людини.

Органи виконавчої влади не стали інструментом надійного захисту свободи та вільного розвитку особистості, реалізації принципу верховенства права та рівності всіх перед законом. У багатьох випадках громадяни не можуть добитися у місцевих державних адміністраціях, в міністерствах та інших органах виконавчої влади захисту своїх законних прав.

Багато справедливих нарікань громадяни висловлюють на тяганину, формальний підхід правоохоронних органів - прокуратури, судів, міліції до вирішення їх законних претензій. Крім цього, мають місце непоодинокі випадки застосування тортур під час затримання і дізнання, порушення посадовими особами правоохоронних органів вимог кримінально-процесуального законодавства стосовно строків попереднього слідства, тримання осіб під вартою.

Для зміцнення конституційної законності у реалізації прав і свобод громадян значно більше міг би і повинен робити Конституційний Суд України.

Верховна Рада України при прийнятті нових законів та внесенні змін до чинних законів не завжди додержує вимог статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.

На основі проведеного аналізу стану реалізації прав та свобод людини і громадянина в сучасній Україні учасники парламентських слухань звертаються з рекомендаціями:

1. До Президента України:

1) сприяти співпраці і стимулювати консолідацію всіх гілок влади задля утвердження і реального забезпечення прав і свобод людини - найвищої соціальної цінності;

2) посилити вимогливість до Уряду України та всіх органів виконавчої влади, їх посадових осіб у забезпеченні конституційних прав і свобод громадян;

3) суттєво поліпшити кадрову політику, рішуче усувати від влади осіб, діяльність яких спричинила порушення прав людини;

4) активніше використовувати надані Конституцією України повноваження для зміцнення демократичних засад суспільства, сприяти реалізації закріпленого Конституцією та іншими законодавчими актами України права на вільне вираження поглядів і переконань, на свободу думки і слова, свободу засобів масової інформації.

2. До Верховної Ради України:

1) у законотворчій діяльності на перший план поставити розробку і прийняття законів, спрямованих на забезпечення реального захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема:

забезпечити право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання шляхом скасування інституту прописки;

забезпечити використання та юридичні гарантії охорони і захисту права громадян на проведення мирних зборів, мітингів, походів та інших демонстрацій;

конкретизувати обсяг права на свободу світогляду і віросповідання;

підвищити рівень гарантованості таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції шляхом прийняття закону про підстави і порядок обмеження цього права;

посилити здійснення права людини на правову допомогу, зокрема визначити підстави та порядок надання професійними адвокатами такої допомоги безкоштовно;

забезпечити відповідність законодавства України міжнародно визнаним принципам і нормам у галузі прав людини, зокрема Конвенції про захист прав і основних свобод людини та практиці її застосування Європейським Судом з прав людини;