Верховна Рада України відзначає, що проведені 15 червня 2000 року відповідно до Постанови Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року N 1625-III парламентські слухання "Енергетична політика України" стали помітним практичним заходом як у плані аналізу причин кризового стану енергетики України, так і шляхів розв'язання назрілих проблем та завдань держави в енергетичній сфері, а також вдосконалення форм і методів роботи законодавчого органу України.

Становище із енергозабезпеченням народного господарства та населення України значно погіршилося в останні роки. Загроза розвалу Об'єднаної енергетичної системи України з непередбачуваними наслідками постала вже сьогодні. Накопичення палива на зимовий період практично не здійснюється, що значно загострить ситуацію в період осінньо-зимового максимуму навантажень. Урядом України не здійснюються кроки, адекватні ситуації. Не визначені ефективні принципи організації оптового ринку електроенергії, невирішеною залишається проблема платежів за енергоносії.

Вжиті Урядом України заходи поки що не привели до стабілізації ситуації у паливно-енергетичному комплексі і не створюють передумов для її покращання.

З метою недопущення глобальної кризи у паливно-енергетичному комплексі України та забезпечення сталого розвитку енергопостачання споживачів

Верховна Рада України

I. Кабінету Міністрів України:

1. Вжити невідкладних заходів щодо стабілізації функціонування паливно-енергетичного комплексу України, зокрема:

створити прозорі механізми функціонування та конкуренції на оптовому ринку електричної енергії;

забезпечити проведення розрахунків за споживання енергоносіїв виключно у грошовій формі;

зменшити державний борг за спожиті енергоносії, прискорити впровадження енергозберігаючих технологій, зменшити енергомісткість валового внутрішнього продукту (ВВП);

вирішити питання щодо диверсифікації джерел постачання енергоносіїв в Україну та вдосконалення умов їх транзиту через територію України;

забезпечити збільшення видобутку власних енергоносіїв;

забезпечити підвищення ефективності структури управління паливно-енергетичним комплексом;

забезпечити передачу об'єктів соціальної сфери енергетичних підприємств на баланс обласних державних адміністрацій відповідно до законодавства;

запровадити комплексний системний підхід щодо створення законодавства, яке регулює відносини в паливно-енергетичному комплексі;

розробити основні засади довгострокової енергетичної політики України та стратегії її реалізації, у зв'язку з цим прискорити перегляд Національної енергетичної програми України.

2. З метою створення передумов для покращання ситуації у паливно-енергетичному комплексі:

визначити макроекономічні умови, за яких можливі стабілізація та розвиток паливно-енергетичного комплексу України, і разом з Комітетом Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки розробити основні засади довгострокової енергетичної політики України та стратегію її реалізації;

розробити спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки з метою впровадження комплексного системного підходу щодо створення законодавства, що регулює відносини в паливно-енергетичному комплексі:

- Концепцію енергетичного законодавства України, що регулюватиме послідовність підготовки законодавчих актів у сфері паливно-енергетичного комплексу, змістовні вимоги до цих документів, порядок уточнення і коригування господарського, адміністративного і кримінального законодавства;

- проект Закону України про основи енергетичної політики України;

- державну стратегію розвитку енергетики на період до 2030 року;

враховувати необхідність додержання вимог довгострокової енергетичної політики України та стратегії її реалізації при розробці проектів законів, що впливають на становище у паливно-енергетичному комплексі.

3. Разом з комітетами Верховної Ради України прискорити розробку проектів законів України:

про державне управління об'єктами енергетики;

про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та ядерне страхування;

про внесення змін до законів України, що сприятиме підтримці підприємств, які забезпечують розробку та виготовлення обладнання для реконструкції та модернізації АЕС.

4. При розробці проектів основних напрямів бюджетної політики (бюджетної резолюції), Державного бюджету України на кожен фінансовий рік разом з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету передбачати окремими статтями фінансування оплати енергоносіїв бюджетними організаціями та установами відповідно до встановлених нормативів, визначати джерела фінансування пільг з оплати енергоносіїв, джерела покриття яких не визначені відповідними законодавчими актами, а також кошти, необхідні для закінчення введення в дію пускових горизонтів вугільних шахт, забезпечення реконструкції та модернізації діючих АЕС, підготувати відповідні пропозиції щодо змін до Державного бюджету України на 2000 рік.

5. При розробці проектів законів України, що впливають на становище у паливно-енергетичному комплексі, враховувати необхідність додержання вимог довгострокової енергетичної політики України та стратегії її реалізації.

6. Розробити спільно з комітетами Верховної Ради України першочергові заходи щодо подолання негативних процесів в енергетиці з визначенням механізмів їх реалізації.

7. Забезпечити гарантоване планове постачання на АЕС України необхідного за обсягом ядерного палива, запасних частин, матеріалів та обладнання.

II. Верховній Раді України:

1. Взяти під контроль розробку:

довгострокової енергетичної політики України та стратегії її реалізації;

невідкладних заходів щодо стабілізації функціонування паливно-енергетичного комплексу України.

2. Прискорити розгляд проектів законів України:

про особливості приватизації майна підприємств паливно-енергетичного комплексу;

про фізичний захист ядерного матеріалу, ядерних установок, радіоактивних відходів та інших джерел іонізуючого випромінювання;

про нафту і газ;

про засади функціонування оптового ринку електроенергії;

про Національну комісію з регулювання енергетики;

про внесення змін і доповнень до законів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про електроенергетику";

про внесення змін до законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" (стосовно коштів на фінансування реконструкції та модернізації обладнання атомних електростанцій, а також щодо зменшення податкового тиску на нафтогазовидобувні підприємства), "Про податок на додану вартість" (стосовно нульової ставки ПДВ на розробки та виготовлення технічного обладнання для реконструкції та модернізації АЕС);

про Державну програму розвитку ядерної енергетики;

про державне управління об'єктами енергетики;

про внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо розкрадання та нераціонального використання енергоносіїв).

III. Схвалити рекомендації парламентських слухань "Енергетична політика України" (додаються).

Учасники парламентських слухань, проаналізувавши становище із енергозабезпеченням народного господарства та населення України, відзначили, що протягом останніх років набули системного характеру регулярні відключення споживачів електричної енергії, у тому числі населення, та неплатежі за спожиту енергію. Загроза розвалу Об'єднаної енергетичної системи України постає не лише в зимовий період, а й у більш сприятливі пори року.

Проблеми, що накопичились в усіх секторах енергетики, вже не можуть бути розв'язані за допомогою заходів лише адміністративного характеру, в тому числі надзвичайних, тим більше, що ці заходи вживаються за умов недосконалої організації управління паливно-енергетичним комплексом та відсутності комплексного підходу до вирішення проблем енергозабезпечення держави.

У паливно-енергетичному комплексі не створено ефективної системи управління галуззю. Відсутня чітка концепція функціонування та розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу, залучення інвестицій, організації ринків енергоносіїв.

Незважаючи на зростання обсягів видобутку вугілля до 81 млн. тонн на рік, видобуток енергетичного вугілля зменшився за останні 8 років на 37 млн.тонн, або в 1,8 раза. Виробничий потенціал шахт, що видобувають енергетичне вугілля, на сьогодні використовується тільки на 60 відсотків. При цьому потреби в енергетичному вугіллі становлять близько 115 млн.тонн.

У нафтогазовій галузі не допущено такого стрімкого падіння видобутку вітчизняних нафти і газу. Проте аналіз прирощення запасів нафти вилучуваних категорій показав, що приріст відстає від щорічного видобутку цього енергоносія. Розрив між приростом запасів і видобутком за останні роки призвів до того, що відбувається швидке "проїдання" раніше накопичених вилучуваних запасів нафти і газу.

Проблема диверсифікації поставок енергоносіїв до цього часу не вирішена. Спорудження нафтоперевалочного комплексу в місті Південне стало найбільш відомим довгобудом не лише в Україні, а й за її межами.

Досі в Україні відсутня єдина державна стратегія розвитку енергетики на довгостроковий період, а короткострокові програми не відповідають вимогам часу. Актуальність розробки такої стратегії обумовлена як станом економіки країни, так і зміною місця та ролі України в світі після здобуття нею незалежності.

Затверджена Верховною Радою України у 1996 році Національна енергетична програма України на період до 2010 року не втратила своєї актуальності щодо:

проведення активної політики ресурсо- та енергозбереження;

максимально можливого економічно та екологічно виправданого використання власних енергоресурсів;

здійснення структурної перебудови економіки, зменшення енергомісткості виробництва;

орієнтації на використання альтернативних видів палива та енергії.

У зазначеній Програмі визначені пріоритетні напрями розвитку окремих галузей паливно-енергетичного комплексу, передбачено покриття потреб народного господарства в енергії за рахунок органічного палива, в першу чергу вугілля, на 50 відсотків, урану - на 40 відсотків, нетрадиційних відновлювальних та інших джерел - на 10 відсотків.

Проте окремі визначені в цій Програмі пріоритетні напрями розвитку та положення щодо розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу потребують суттєвого коригування з урахуванням ситуації, що склалася в Україні. Суттєвим недоліком Програми є те, що вона побудована на принципах директивної економіки і не передбачає механізмів реалізації, які б враховували нові форми економічних взаємовідносин, наявність різних форм власності, економічних механізмів впровадження нових технологій та відновлення обладнання, вона не передбачає внесення змін в чинне законодавче поле, вимог щодо розробки нових законодавчих актів та нормативів. Таким чином, при розробці та впровадженні нових законодавчих актів вимоги Програми не бралися до уваги, внаслідок чого не було створено механізму економічного стимулювання розвитку стратегічно важливих напрямів енергозабезпечення.