Верховна Рада України

1. Взяти до відома рекомендації учасників парламентських слухань "Свобода слова в Україні: стан, проблеми, перспективи".

2. Надіслати дані рекомендації Президенту України, Кабінету Міністрів України, Генеральній прокуратурі України, Верховному Суду України, Вищому арбітражному суду України, Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, міністерствам і відомствам України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним радам, творчим спілкам України для аналізу та врахування в практичній діяльності.

3. Кабінету Міністрів України спільно з постійною Комісією Верховної Ради України законодавчого забезпечення свободи слова та засобів масової інформації затвердити склад експертної ради для розробки законодавчих актів та механізму застосування рішень Верховної Ради України у сфері засобів масової інформації.

Учасники парламентських слухань - народні депутати України, представники органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, творчих спілок та інших громадських організацій, працівники засобів масової інформації, науковці розглянули стан справ, проблеми та подальші перспективи забезпечення свободи слова в Україні відповідно до Конституції та чинного законодавства.

У результаті обміну думками та аналізу ситуації наголошуємо на своєчасності постановки і необхідності послідовного комплексного розв'язання сучасної проблематики свободи слова та інформаційної діяльності в Україні на державному рівні.

Недостатньою і суперечливою залишається ще законодавчо-правова база гарантування і здійснення прав громадян на свободу вираження своїх думок, на доступ до інформації, прав засобів масової інформації, журналістів, загалом, виробників творчої інформаційної продукції на вільну діяльність. Це вимагає подальшої законотворчої роботи та розробки концепції національного інформаційного простору України.

Викликає тривогу, що наявні можливості чинного законодавства для гарантування свободи слова та інформаційної діяльності належним чином не використовуються. Мають місце факти відкритого ігнорування і порушення законів, у тому числі з боку органів державної виконавчої влади.

Існує цензура (відкрита і прихована), яка спрямовується не на захист основоположних державних інтересів, а на захист інтересів та іміджу окремих політичних сил і політиків. Особливо це проявляється в галузі телебачення і радіомовлення, де виконавчою владою підтримуються однобічні програми. Ігнорується право Верховної Ради України як однієї із сторін на засновництво і регулювання діяльності Національної телекомпанії та Національної радіокомпанії України. Управління інформаційною сферою практично повністю здійснюється виконавчою владою, та підпорядковано Президентові України.

У громадській думці, в засобах масової інформації посилюється тривога з приводу фактів перлюстрації, знищення книжкових видань минулих років, прослуховування телефонних розмов і одночасно приховування від громадян інформації, якої вони потребують, тощо. Все більше занепокоєння викликає юридична і технічна беззастережність окремих нововведень, зокрема "інтернету", який може, з одного боку, посилити загрозу для державних таємниць, особистої конфіденційної інформації громадян, а з іншого, збільшити залежність національного інформаційного простору від зарубіжної продукції, чужої інформаційної політики.

Судова практика ще не стала надійним інструментом гарантування свободи слова, захисту діяльності засобів масової інформації і професійної творчої діяльності журналістів.

Частішають факти переслідування журналістів за їх професійну і творчу діяльність, замахів на них та їхнє майно.

Не налагоджено державної підтримки засобів масової інформації та журналістів.

З метою безумовного забезпечення свободи слова та інформаційної діяльності в Україні, посилення її ролі в житті держави, економічному і соціальному розвитку країни, задоволенні духовно-культурних, професійних та інших запитів громадян, виходячи із стану чинного законодавства України і враховуючи міжнародний досвід, в в а ж а є м о з а д о ц і л ь н е:

1. Запропонувати Верховній Раді України в порядку, передбаченому статтями 154-159 Конституції України, розглянути питання про вдосконалення положень та норм, визначених статтею 34 Конституції України, внесення відповідних змін до Основного Закону. При цьому конституційні норми мають бути спрямовані на максимальне забезпечення свободи слова та інформаційної діяльності, розширення можливостей державної підтримки і захисту засобів масової інформації та журналістів, зведення до мінімуму обмежень прав на свободу слова, вільне вираження поглядів і переконань.

Привести національне законодавство України про свободу слова та інформаційну діяльність у більш повну відповідність із Європейською Конвенцією про права людини.