В черговий раз припинено радіотрансляцію пленарних засідань Верховної Ради України. З сесійного залу вивезено знімальну техніку Національної телекомпанії України.

Цю демонстративну акцію здійснено 12 травня 1999 року, в день, коли відбувалися парламентські слухання "Інформаційна політика: стан і перспективи". Напередодні, на першому засіданні цих слухань керівники органів виконавчої влади, національних теле- і радіомовної компанії запевняли народних депутатів України у прагненні до тісної конструктивної співпраці, в своїй готовності діяти за нормами та вимогами законодавства про свободу слова та інформаційну діяльність.

На жаль, парламентські слухання засвідчили те, що у нашій державі обмежується свобода слова, чиниться тиск на засоби масової інформації. З наближенням президентських виборів цей тиск, спроби інформаційної блокади політичних опонентів нинішнього курсу Уряду і Президента України все гостріше відчуває на собі й парламент.

Впродовж тривалого часу під всілякими штучними приводами керівництво Національної телекомпанії України ігнорує рішення Верховної Ради України про висвітлення її діяльності. Натомість доступ до інформаційного простору отримують майже виключно представники лише тих політичних сил і чиновники виконавчої влади, які намагаються звинуватити законодавців у поглибленні нинішньої економічної і соціальної кризи.

Розпочата на державному телебаченні стосовно парламенту попереднього скликання кампанія його дискредитації і замовчування діяльності, нині набуває ще ширшого розмаху і проявляється вже й у діях керівництва Національної радіокомпанії: припинено трансляцію пленарних засідань Верховної Ради України. Ці протиправні дії не знаходять належної оцінки ні у Президента як гаранта Конституції України, ні в Уряді, ні у Генеральної прокуратури.

Більше того, фактично одразу після прийняття Конституції України, її основні положення, що гарантують право громадян України на інформацію, заборону будь-якої цензури, почали ревізуватися, а ЗМІ послідовно підпорядковуватись Президенту та органам виконавчої влади.

Так, вже 13 листопада 1996 року Указом Президента "Про Міністерство інформації України" конституційний орган - Державний комітет телебачення і радіомовлення України було підпорядковано Міністерству інформації України, і перетворено у проміжну ланку між Міністерством і державними телерадіоорганізаціями. При цьому призначення керівника Міністерства відбулося на порушення і всупереч Конституції.

Послідовно проводячи лінію одноосібної зміни державної політики в галузі телебачення і радіомовлення гарант додержання Конституції, прав і свобод людини, вийшов за її межі і Указом від 14 грудня 1996 року підпорядкував безпосередньо собі Міністра інформації України.