Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки із занепокоєнням сприйняла заяву румунського парламенту "Про пакт Ріббентропа - Молотова і його наслідки для Румунії", в якій фактично висунуто територіальні претензії до України.

Мова йде про Північну Буковину та Подунав'я - українські землі, споконвіку заселені нашими предками. Поділ українських територій між сусідніми з Україною державами, чуже панування на українських землях не змогли знищити національну ідентичність нашого народу, зупинити рух українців до об'єднання в єдиній соборній державі.

Україна ніколи не визнавала румунської окупації української частини Бессарабії, що відбулася в січні 1918 року, засуджувала окупацію Північної Буковини, здійснену в листопаді 1918 року всупереч ясно висловленій волі її населення, яке прагнуло до возз'єднання з Україною.

Не існує жодного документа, в якому Україна відступила б від свого принципового курсу на визволення згаданих українських земель від іноземного панування. Натомість широкий розголос і підтримку світової громадськості набули виступи населення українських придунайських земель та Північної Буковини за приєднання до Української РСР, їх боротьба проти політики насильницької румунізації, за збереження української мови і культури, національних традицій і побуту.

Визнання незаконності пакту Ріббентропа - Молотова не може бути підставою для виправдання протиправного включення в минулому українських земель до складу Румунії та будь-яких посягань на них тепер і в майбутньому.

Драматичні події червня 1940 року об'єктивно створили умови для здійснення прагнень українського народу. Повернення українських придунайських земель і Північної Буковини Українській РСР увійшло в національну свідомість українського народу, в його історію та сучасність як акт справедливості. Таким воно залишиться назавжди.

Остаточна ліквідація іноземного панування на українських землях стала складовою післявоєнного врегулювання в Європі. Державні кордони України були визначені на Паризькій мирній конференції 1946 року і зафіксовані в Мирному Договорі з Румунією 1947 року.

Таким чином існуючий державний кордон між Україною та Румунією - не результат пакту Ріббентропа - Молотова, а підсумок післявоєнного мирного врегулювання, яке було підтверджено в хельсінкському Заключному акті та інших документах НБСЄ.

Верховна Рада Української РСР розцінює заяву, схвалену парламентом Румунії, як таку, що суперечить духу та букві Хельсінкі, спонукає до перегляду повоєнних кордонів, заперечує право українського народу бути господарем на своїй території.

Верховна Рада Української РСР рішуче заявляє, що Українська РСР відкидає будь-які претензії на її землі, звідки й від кого б такі претензії не виходили.

Верховна Рада Української РСР підтверджує, що Українська РСР відкрита для розвитку двосторонніх відносин з Румунією на засадах загальновизнаних принципів міжнародного права.