Аварія на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 року, увійшла в історію України як одна з найтяжчих трагедій XX століття, наслідки якої будуть позначатись на житті кількох поколінь людей. Чорнобильська катастрофа супроводжувалась викидом великої кількості радіонуклідів в навколишнє середовище, вона призвела до значних людських та матеріальних втрат, погіршення стану здоров'я населення, завдала непоправної шкоди українській культурі. Нині в Україні площа радіоактивно забруднених земель вище 1 Кі/км2 по цезію-137 становить 7 млн. гектарів. На забруднених територіях зараз проживає 2,6 млн. чоловік.

У попередні роки роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проводились згідно з державною програмою невідкладних заходів на 1990-1992 роки, затвердженою Верховною Радою СРСР у 1990 році. Програмою передбачалось цільове фінансування багатопланових робіт, серед яких найголовнішим завданням було відселення людей з територій, де ефективна еквівалентна доза за рік перевищувала 0,5 бер. На 1 січня 1992 року було відселено понад 163 тис. чоловік. Перепрофільовано та виведено з господарчої діяльності понад 270 тис. га сільськогосподарських угідь та лісів. З метою недопущення забруднення Дніпра, водою якого забезпечується понад 32 млн. жителів України, збудовано 131 гідротехнічну споруду. Загалом за 1986-1991 роки витрати на ліквідацію наслідків аварії та прямі збитки становили 15 млрд. карбованців. Значна частина багатьох розділів програми, таких як моніторинг, науковий супровід, створення реєстру потерпілих, повинна була виконуватись союзними установами та спеціалізованими організаціями, яких в Україні було мало або й зовсім не було.

У зв'язку з розпадом Союзу РСР планомірний хід виконання робіт порушився, що призвело до несвоєчасного або не у повному обсязі виконання окремих розділів програми 1990-1992 років.

У даний час, коли від дня катастрофи минуло більше семи років, її масштаби усвідомлюються все повніше і виникає необхідність виконання принципово нових системних заходів: завершення переселення людей із забруднених територій, соціальна та медична допомога населенню, що проживає у забруднених районах, вирішення соціально-психологічних проблем, зменшення дози опромінення населення, забезпечення чистими продуктами харчування, проведення дезактиваційних робіт, створення інформаційних технологій, здійснення радіаційного контролю та радіаційного моніторингу, вирішення проблеми зони відчуження та об'єкта "Укриття", наукове забезпечення розв'язання чорнобильських проблем, розвиток культури і освіти в потерпілих районах.

1. Розробка оптимальних заходів з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи має грунтуватись на наукових даних про вплив постійної дії малих доз іонізуючої радіації техногенного походження на здоров'я людей з урахуванням соціально-психологічних факторів. Такі дані, з урахуванням негативного впливу на здоров'я населення інших факторів та економічних умов, формують базис медико-гігієнічних, економічних нормативів та законодавчих актів, що регулюють проведення робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків катастрофи.

Чорнобильська катастрофа справила безпрецедентний за масштабами, рівнем та ізотопним складом радіоактивного забруднення техногенний вплив на населення та екосистеми. Ці обставини не дають змоги однозначно тлумачити дані попередніх досліджень для прогнозування її наслідків. Тому нормативна та законодавча база, затверджена НКРЗ України та Верховною Радою України, періодично може уточнюватися та змінюватися з урахуванням даних наукових досліджень, одержаних при виконанні цієї Програми.

Концепція Національної програми та сама Національна програма ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту громадян на 1994-1995 роки та період до 2000 року (далі - Програма) грунтуються на законах України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", законодавчих та інших нормативних актах.

У зв'язку з надзвичайною складністю вирішення поставлених проблем і можливими змінами в законодавчих та інших нормативних актах Концепція та Програма мають адаптивний характер із збереженням можливості їх оперативного коригування на основі результатів наукових досліджень.

2. Головні цілі Програми полягають у:

1) зменшенні (з урахуванням колективної дози) загального ризику втрати здоров'я населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи, та тих його груп, що проживають на територіях радіаційного впливу;

2) зменшенні екологічних, економічних та соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи.

3. Досягнення зазначених цілей потребує вирішення таких завдань:

1) впровадження ефективних організаційних та лікувальних заходів, включаючи заходи щодо забезпечення населення забруднених територій екологічно чистими високоякісними продуктами та лікувальними засобами;

2) обмеження дози опромінення до встановлених нормативів та подальше її можливе зменшення, виходячи з поняття колективної дози як основного критерію впливу радіації на здоров'я населення;

3) досягнення економічно оптимального рівня безпеки технологічних об'єктів зони відчуження ("Укриття", Чорнобильської АЕС, сховища радіаційних відходів та інших) та мінімізація ризику радіаційного впливу зони на подальше радіаційне забруднення навколишніх територій;

4) реалізація системи пільг та компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням цільової спрямованості цих заходів на поліпшення стану здоров'я населення;

5) проведення фундаментальних та прикладних досліджень з усього комплексу проблем ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з наданням пріоритетів питанням поширення радіонуклідів у навколишньому середовищі, їх міграції по харчових ланцюжках, аналізу наслідків постійної дії малих доз іонізуючого випромінювання в поєднанні з іншими несприятливими факторами на здоров'я людей та біологічні об'єкти з метою довгострокового прогнозування динаміки здоров'я населення, вдосконалення гігієнічних нормативів та розробки лікувальних і профілактичних заходів, пошуку та обгрунтування ефективного економічного забезпечення Програми;

6) продовження та розвиток робіт щодо радіаційного моніторингу території України, включаючи комп'ютерну систематизацію широкого спектру радіоекологічних, медико-санітарних та демографічних параметрів як необхідну основу для прийняття рішень про впровадження заходів для зниження ризику втрати здоров'я населення;

7) реалізація системи заходів щодо інформування громадськості про медико-екологічний стан території проживання та здійснення Програми, впровадження санітарно-гігієнічної освіти широких верств населення та спеціалізованої підготовки фахівців за напрямами реалізації Програми;

8) розвиток народної освіти та культури на територіях, що постраждали, включаючи заходи щодо збереження комплексу традиційної народної культури Полісся;

9) організація цілеспрямованої роботи, пов'язаної із забезпеченням постійного розвитку і вдосконалення законодавчої основи з урахуванням результатів, одержаних при виконанні Програми та відповідним її коригуванням.

4. Для вирішення зазначених завдань повинно бути вжито відповідних заходів:

1) важливим засобом контролю за поліпшенням стану здоров'я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є система заходів організаційно-медичного характеру на основі запровадження Державного (Національного) реєстру таких осіб для оцінки та прогнозу стану їх здоров'я. Пріоритетною буде робота по виконанню програми обов'язкової цільової щорічної диспансеризації та надання всіх видів медичної допомоги з урахуванням критеріїв статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також робота по реконструкції дозових навантажень населення, що постраждало.

Програма повинна передбачати розширення системи спеціалізованих медичних закладів державного, обласного та районних рівнів, будівництво спеціалізованих лікувально-профілактичних, оздоровчих та санаторно-курортних закладів, зміцнення їх матеріально-технічної бази.

Необхідно вдосконалити медичне обслуговування дітей, які постраждали внаслідок катастрофи, провести комплекс досліджень у цьому напрямі, розробити заходи щодо їх медичної та соціально-психологічної реабілітації.

Одним із шляхів істотного поліпшення профілактики захворювань повинно стати виробництво продуктів харчування, збагачених радіопротекторами, імуномодуляторами та речовинами, здатними зменшувати вміст радіонуклідів в організмі людини, а також постачання екологічно чистих продуктів.

Необхідно розробити систему економічного стимулювання виробництва екологічно чистої продукції та її постачання у радіаційно забруднені регіони;

2) у Програмі планується виділити три основних шляхи, якими можна досягти обмеження дози опромінення до встановлених нормативів та подальшого її зменшення до більш низьких рівнів.

Перший шлях - це переселення всіх людей з територій обов'язкового відселення та бажаючих - з районів добровільного гарантованого відселення.

У зоні безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення проживає близько 700 тис. чоловік, з яких найближчим часом необхідно відселити 40 тис. (13 тис. сімей). Ще 11,4 тис. сімей побажали відселитися самостійно. Крім того, у черзі на одержання житла перебуває 27,1 тис. сімей ліквідаторів.