1.1. Рекомендації розроблені відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" від 13 березня 1992 року і визначають порядок складання, склад і зміст проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій.

1.2. Проекти роздержавлення і приватизації земель складаються по тих сільськогосподарських підприємствах і організаціях, землі яких підлягають передачі в колективну і приватну власність.

Перелік таких господарств визначається Урядом Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міською Радою народних депутатів щорічно, не пізніше як за один місяць до початку наступного року.

Рішення про форму власності на землю і організаційні форми господарювання приймаються загальними зборами колективу сільськогосподарського підприємства, організації і є підставою для включення цих підприємств і організацій до переліку господарств, землі яких підлягають передачі у колективну і приватну власність.

1.3. На території сільської, селищної Ради народних депутатів формується резервний фонд земель. Ці землі залишаються у державній власності та призначаються до подальшої передачі у приватну власність або надання у користування громадянам, які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання, вперше прийняті на роботу або в члени сільськогосподарських підприємств, кооперативів, товариств, або на роботу в соціальній сфері на селі.

1.4. У колективну власність громадян передаються землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Площа цих земель визначається як різниця між загальною площею земель сільськогосподарських підприємств, кооперативів, товариств і площею земель, які залишаються у приватній та державній власності громадян і у державній власності (резервний фонд земель, лісовий фонд, водний фонд тощо).

Якщо межі господарства, землі якого підлягають роздержавленню і приватизації, співпадають з межами території сільської, міської Ради народних депутатів, площа земель, які передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходиться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд земель тощо) та у власності громадян.

1.5. Для проведення роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених у пункті 1.4 цих Рекомендацій, за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів або їх виконкомів створюється комісія. До складу комісії входять депутати відповідної Ради народних депутатів, представники місцевої державної адміністрації, сільськогосподарських підприємств і організацій, землі яких роздержавлюються і приватизуються, їх трудових колективів, державних землевпорядних організацій, фінансових органів та кредитних установ.

Висновки і пропозиції комісії є підставою для підготовки проектних рішень щодо роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій.

1.6. Замовниками на складання проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій є відповідні обласні, Київське і Севастопольське міські управління Державного комітету України по земельних ресурсах.

Завдання на складання проекту розробляється замовником за участю керівників сільськогосподарських підприємств і організацій, відповідних сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, органів державної адміністрації району та державних землевпорядних організацій за формою, що додається.

1.7. Проекти роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій розробляються державними землевпорядними організаціями за участю керівництва цих підприємств і організацій, фахівців місцевих органів Державного комітету України по земельних ресурсах.

При розробці проекту слід враховувати, що не можуть передаватися у приватну і колективну власність землі, визначені у статті 4 Земельного кодексу України.

Розроблені проекти схвалюються трудовими колективами підприємств та організацій і затверджуються за поданням сільської, селищної, міської Ради районною (міською) Радою народних депутатів.

1.8. Після затвердження проекту роздержавлення і приватизації земель межі визначених проектом земельних ділянок (державної власності, резервного фонду, приватної і колективної власності) переносяться в натуру на місцевість і закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

1.9. На підставі затвердженого проекту роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій проводиться передача земельних ділянок у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам або у власність громадян у порядку, встановленому у статті 17 Земельного кодексу України, і видаються державні акти на право колективної власності на землю, на право приватної власності на землю, на право постійного користування землею.

2.1. Підготовчі роботи включають в себе аналіз земельно-кадастрових, статистичних, планово-картографічних та інших матеріалів, а також польове обстеження земель, якими користуються сільськогосподарські підприємства і організації, з метою вивчення даних про фактичний стан використання цих земель, встановлення меж земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та інших земель, що не можуть передаватись у колективну або приватну власність.

2.2. По тих сільських, селищних, міських Радах народних депутатів, де не проводились роботи по формуванню територій і меж цих рад, а також не проводились роботи по встановленню меж сільських населених пунктів, у складі підготовчих робіт встановлюються межі і формується територія відповідних Рад народних депутатів, а землі сільських населених пунктів передаються у відання цих Рад.

Ця робота виконується відповідно до Технічних вказівок з цих питань, затверджених Держкомземом України 30 жовтня 1991 року.

2.3. З метою обчислення розміру середньої земельної частки сільською, селищною, міською Радою народних депутатів складаються та затверджуються списки:

осіб, які працюють у колективних сільськогосподарських підприємствах, підсобних сільських господарствах, селянських (фермерських) господарствах, інших сільськогосподарських підприємствах, установах, організаціях, а також пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості;

осіб, зайнятих у соціальній сфері села, до яких належать працівники освіти, охорони здоров'я, культури, побутового обслуговування населення, зв'язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонерів з числа цих осіб, що проживають у цій місцевості.

2.4. У випадках ліквідації господарств вивчаються пропозиції ліквідаційних комісій, створюваних загальними зборами колективів цих господарств, щодо розподілу сільськогосподарських угідь між створеними на базі ліквідованих господарств нових колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств. Ці пропозиції повинні бути погоджені й схвалені на загальних зборах колективів господарств, що ліквідуються.

При цьому потреба вказаних підприємств, кооперативів, товариств у необхідній для ведення сільського господарства площі земельних угідь має бути обгрунтованою наявністю трудових ресурсів, матеріально-технічних засобів, забезпеченістю кормами тваринництва, обсягами передбачуваного виробництва товарної сільськогосподарської продукції.

2.5. При польовому обстеженні земель, якими користуються сільськогосподарські підприємства і організації, визначаються землі лісового і водного фонду, земельні ділянки природоохоронного призначення, а також віднесені до земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення. Одночасно готуються пропозиції про порядок подальшого використання цих земель.

Межі таких земельних ділянок визначаються на місцевості за участю представників місцевих Рад народних депутатів, органів Державного комітету України по земельних ресурсах і Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

3.1. Складання проектів передбачає визначення земель, що не підлягають роздержавленню і приватизації та входять до складу земельних угідь колгоспів, інших сільськогосподарських кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств. До цих земель включаються землі лісового фонду, землі водного фонду, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, а також створюваний резервний фонд земель. Встановлюються межі цих земель, вираховується площа по контурах і угіддях, складається експлікація цих земель по категоріях.

3.2. При визначенні земель лісового фонду, що можуть передаватись у колективну і приватну власність, відмежовуються вкраплені в сільськогосподарські угіддя ділянки лісових угідь, площа яких становить не більше 5 гектарів, за винятком лісів першої групи.

Відмежовані ділянки лісів, що віднесені до земель державної власності, а також ділянки лісів, що можуть передаватись у колективну і приватну власність, відображаються на проектному плані умовними позначеннями із визначенням їх площі.

3.3. При визначенні земель водного фонду, що можуть передаватись у колективну і приватну власність, відмежовуються ділянки водойм і боліт, площа яких становить не більше 3 гектарів, за винятком унікальних водойм, верховинних боліт, водопостачальних каналів, магістральних зрошуваних та осушувальних каналів.