У деяких міжнародних договорах про правову допомогу, укладених Україною, а також у більшості аналогічних договорів, за якими вона виступає правонаступницею прав і обов'язків Союзу РСР, передбачається вчинення нотаріальних дій, не відомих українському законодавству про нотаріат.

До таких дій, зокрема, відноситься розкривання та оголошення заповіту, складеного за формою, передбаченою законодавством іноземної держави, і поданого нотаріусу після смерті заповідача для розкривання та оголошення. Якщо такий заповіт подається нотаріусу на території України, вказана дія входить до його компетенції і має вчинятися в такому порядку.

Нотаріус оголошує зміст заповіту та складає протокол про його стан і зміст. В протоколі вказуються дата та місце складання протоколу, дата посвідчення заповіту, ім'я особи, яка його подала, стан документа (був він поданий запечатаним чи відкритим, чи були в ньому закреслені місця, поправки або інші недоліки).

Протокол підписується нотаріусом і особою, яка подала заповіт. Цими ж особами підписується кожний аркуш заповіту. Якщо заповіт зберігався у нотаріуса у запечатаному вигляді, зазначені вище дії нотаріус провадить одноособово.

До протоколу додається засвідчена копія заповіту, а в залежності від вимог договору - копія протоколу та оригінал заповіту.

Вказані документи можуть бути видані заінтересованій особі або надіслані компетентній установі іноземної держави за правилами виконання доручень.