Законопроект містить нову редакцію Закону України "Про аудиторську діяльність" і має на меті узгодити норми цього Закону з Законами України "Про ліцензування деяких видів підприємницької діяльності" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зокрема, законопроектом пропонується запровадити ведення національного реєстру аудиторів і аудиторських фірм, конкретизувати об'єкт аудиту, статус аудиторів та Аудиторської палати України, а також процедуру здійснення аудиту. Натомість, передбачається скасувати норми чинного Закону, які передбачали процедуру ліцензування аудиторської діяльності, порядок ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності, визначення користувачів бухгалтерської звітності, відповідальність за порушення порядку ведення бухгалтерського обліку.

Управління вважає, що поданий законопроект вартий підтримки, оскільки за своєю ідеологією та змістом відповідає сучасним тенденціям розвитку аудиторської діяльності в Україні, а також узгоджується з міжнародними стандартами аудиту. В той же час, до окремих пропозицій законопроекту вважаємо доцільним зауважити наступне.

Вважаємо недоцільним скасування положень статей 10, 29 чинного Закону, які містять перелік випадків обов'язкового проведення аудиту та порядок його здійснення. Внаслідок скасування зазначеної норми проведення аудиту стане обов'язковим (згідно статті 1 законопроекту) для всіх господарюючих суб'єктів незалежно від форм власності та видів діяльності. Таким чином, навіть малі підприємства з незначним річним господарським оборотом зобов'язані будуть проводити аудит своєї діяльності. В результаті такі підприємства нестимуть додаткові витрати на проведення аудиту, та й не завжди проведення аудиту для малих підприємств є економічно виправданим. Варто нагадати, що на даний час підстави обов'язкового проведення аудиту визначені, крім статті 10 Закону, що розглядається, цілою низкою законів України (див. статті 13, 18, 20 Закону України "Про господарські товариства", статтю 22 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" тощо).

На наш погляд, в новій редакції Закону було б більш слушним чітко визначити не тільки перелік випадків, а й періодичність проведення обов'язкового аудиту.

В статтях 4 та 7 проекту варто, на нашу думку, підкреслити, що висновок аудитора має відображати не лише питання повноти та достовірності ведення господарюючим суб'єктом бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а й відповідності вимогам чинного законодавства України.

На наш погляд, не зовсім виправданим є обмеження аудиторів у праві займатись науковою, творчою та викладацькою діяльністю, оскільки це сприятиме підвищенню рівня їх знань та навичок (див. частину 3 статті 5 проекту).

Вважаємо, що вимоги до рівня кваліфікації аудитора мають бути більш жорсткими (частина 2 статті 8 проекту), зокрема, на нашу думку, аудитор обов'язково повинен мати вищу економічну або юридичну освіту, оскільки запропонований законопроектом рівень кваліфікації, як "досвід роботи не менш трьох років підряд фахівцем в галузі фінансів, права, економіки, бухгалтерського обліку" дозволить, наприклад, "аудитору" (!!!) з досвідом роботи молодшого касира (за сприятливих обставин отримання сертифікату) в наступному проводити комплексну перевірку великого підприємства. існуючий досвід показує, що заниження вимог до рівня кваліфікації при отриманні сертифікату аудитора приводить до неякісного проведення аудиту і до відповідних негативних фінансових наслідків. На нашу думку, в новій редакції Закону доцільно усунути цей недолік. Викликає також сумнів доцільність запровадження надання рекомендації зареєстрованої в Україні аудиторської фірми (див. частину 2 статті 8 проекту), оскільки, як правило, це є виключно суб'єктивним волевиявленням керівника аудиторської фірми. До того ж неясно, чи є визначений перелік ознак виключним для отримання сертифікату та як має діяти Аудиторська палата, коли відповідний стаж у особи є, а рекомендації немає (!).