<...>

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товарами є матеріальні чи нематеріальні активи, а також цінні папери і деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Бартером вважається господарська операція, яка передбачає розрахунок за товари (роботи, послуги) у будь-яких формах, відмінних від грошової.

Згідно з пунктом 1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до товарів не відносяться цінні папери, які відповідно емітуються або гасяться платником податку, а отже, не підлягають включенню до валових доходів або валових витрат.

Згідно з пунктом 1.19 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначення бартеру передбачає у тому числі обмін товарів на цінні папери (крім корпоративних прав, що регулюються статтею 4 цього Закону) чи навпаки.

Згідно з частиною другою статті 12 Указу Президента України від 7 серпня 1998 року N 857/98, який згідно з нормами пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України має силу закону, під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій на території України податок справляється за повною ставкою, у тому числі під час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою (при застосуванні такої нульової ставки на митній території України).

Згідно з сьомим абзацом статті 3 та главою 5 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ощадні (депозитні) сертифікати є цінними паперами.

Згідно з підпунктом 3.2.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з "випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних паперів".

Згідно з підпунктом 7.3.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань у межах бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що настала раніше:

- або дата відвантаження (платником податку) товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, який засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку їх результатів.

Згідно з підпунктом 7.5.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право платника податку на збільшення податкового кредиту виникає у дату здійснення заключної (балансуючої) операції у бартерній угоді.