Згідно з пунктом 11.11 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість": "До 1 січня 2001 року платники податку, які продають вугілля та вугільні брикети, електричну та теплову енергію, газ, надають послуги з водопостачання (каналізації), технічного обслуговування ліфтів та систем протипожежної безпеки в житловому фонді, а також надають послуги фізичним особам, не зареєстрованим платниками цього податку, за користування телефоном, телевізійними і радіомережами та системами охорони житла, застосовують спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань з продажу зазначених товарів (послуг) є дата зарахування коштів на банківський рахунок або у касу такого платника податку або отримання бюджетного відшкодування є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату таких товарів (послуг) чи надання інших видів компенсацій в оплату товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) таких платників податку або підлягає амортизації".

З цього випливає, що наведений вище порядок виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит застосовується платниками податку лише для продажу тих товарів (послуг), що наведені у цій нормі, а саме: вугілля, вугільні брикети, електрична та теплова енергія, газ, а також послуги з водопостачання (каналізації), технічного обслуговування ліфтів та систем протипожежної безпеки в житловому фонді, послуги фізичним особам, які не зареєстровані як платники цього податку, за користування якими особами сплачується квартплата, плата за користування телефоном, телевізійними і радіомережами та системами охорони житла.

Що стосується виникнення податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість та права на податковий кредит при продажу товарів (робіт, послуг) за винятком вищенаведених, то слід застосовувати норми пунктів 7.3. та 7.5. статті 7.3. Закону України "Про податок на додану вартість".