Положенням Кабінету Міністрів України (пунктом 5) від 25.05.98 року N 740 передбачено, що іноземна юридична особа відповідним документом засвідчує свою реєстрацію у країні місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо). Цей документ повинен бути засвідчений згідно із законодавством країни його видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовано в МЗС.

Для підтвердження резидентності іноземна юридична особа також може пред'явити установчі документи, легалізовані в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 54 Указу Президента від 02.04.94 р. N 127/94 консул легалізує документи і акти, складені за участю властей консульського округу, або такі, що виходять від цих властей.

Органи України приймають такі документи і акти на розгляд лише за наявності консульської легалізації, якщо інше не передбачено законодавством України або міжнародним договором, учасниками якого є Україна і держава перебування.

Консульська легалізація полягає у встановленні і засвідченні справжності підписів на цих документах та актах і відповідності їх законам держави перебування.

Порядок консульської легалізації встановлюється Міністерством закордонних справ України.

Згідно із п.6 статті 5 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, ратифікованої Законом України від 26.05.95 р. N 180/95-ВР, резидент договірної держави розглядається як такий, що не має представництва в іншій Договірній Державі, лише якщо він здійснює комерційну діяльність у цій Державі через брокера, звичайного комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності.