В Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності розглянуто лист ЗАТ щодо застосування пункту 12.2 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено особливості покриття безнадійної заборгованості банками та небанківськими фінансовими установами.

Підпунктом 12.2.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що будь-який банк зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів і комісій) за всіма видами кредитів та інших активних операцій, які відносяться до його господарської діяльності. Межу розміру страхового резерву, що створюється за рахунок валових витрат платника податку, а також базу заборгованості, з якої цей резерв розраховується, встановлено підпунктом 12.2.3 статті 12 зазначеного Закону.

Зокрема, встановлений підпунктом 12.2.3 Закону розмір страхового резерву, що створюється за рахунок валових витрат платника податку (у 2001 році він складає ЗО відсотків), розраховується від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та перуками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 12.2.2 Закону створення страхового резерву здійснюється банком самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а також за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону, з урахуванням положень підпункту 12.2.3. Із вищенаведених норм Закону випливає, що створення страхового резерву за рахунок валових витрат платника податку здійснюється розрахункове від сукупної суми заборгованості за всіма видами кредитів (як стандартними, так і нестандартними).