У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності розглянуто лист Державної податкової адміністрації України від 21.08.2002 року за N 152/2/19-3110 щодо деяких питань застосування пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон).

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (господарського суду). В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Тобто платник податків матиме право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та саме за їх рахунок. Відповідно ж до п. 8.1 ст. 8 Закону активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Таким чином, платник податків не може мати активів, за рахунок яких він міг би самостійно визначити черговість задоволення претензій кредиторів. Крім того, у Законі мова йде саме про право вибору платником податків задоволення претензій кредиторів, а не право вибору черговості погашення кредиторських заборгованостей.

Таким чином, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону не є підставою для надання права платнику податків погашати податкові зобов'язання, що мають більш пізні граничні терміни сплати, за наявності в нього непогашених сум податкових зобов'язань з більш ранніми термінами сплати та накопичувати таким чином борг за період, що пройшов.

Також Закон чітко встановлює обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання та терміни її сплати. Зокрема, Законом передбачений обов'язок платника податків сплатити: