У Комітеті Верховної Ради України з питань податкової та митної політики з метою виконання контрольної функції, передбаченої статтею 14 Закону України "Про комітети Верховної Ради України", на підставі чисельних звернень платників податків проведено аналіз практики застосування норм Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За результатами проведеного аналізу встановлено, що Державна фіскальна служба України своїми листами-вказівками допускає зміну суті окремих прямих норм Податкового кодексу України, що призводить до порушення контролюючими органами законних прав платників податків, зокрема права на формування податкового кредиту.

Так, для врахування в роботі при організації перевірок Державна фіскальна служба України листом від 08.12.2017 року N 34124/7/99-99-14-02- 01-17 за підписом в. о. Голови Державної фіскальної служби України М. В. Продана, направила до контролюючих органів вказівки, щодо встановлення додаткових вимог для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Зокрема, зазначеною вказівкою встановлюється, що "кваліфікуючою умовою для внесення сум податку до складу податкового кредиту є саме постачання товарів/послуг" і "навіть після 1 липня 2017 року до складу податкового кредиту можуть бути віднесені лише ті суми податку на додану вартість, які відповідають податковим накладним, складеним за операціями із постачання товарів/послуг".

Такі твердження не узгоджуються з загальними правилами формування податкового кредиту, визначеними Податковим кодексом України. Зокрема, не враховується норма пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України щодо правила "першої" події визначення дати, коли у платника податку виникає право на податковий кредит, а також норма пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, абзацом третім пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що для покупця товарів/послуг єдиною достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, яка не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження, є податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані платником податку, який здійснює операції з постачання таких товарів/послуг. після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі.

Позиція Державної фіскальної служби України викладена у згаданому листі повністю повторює позицію, що була сформована в листах від 24.02.2017 року N 4757/7/99-99-14-02-02-17, від 14.08.2017 року N 21664/7/99-99-11-04-04-17 до запровадження процедури зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Єдиний реєстр) у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ).

Разом з тим, принцип функціонування СЕА ПДВ полягає в тому, що система дозволяє реєстрацію податкових накладних, які в подальшому стануть підставою для формування податкового кредиту, виключно на загальну суму податку забезпечену "живими коштами" сплаченими до бюджету. Цим досягається баланс податкових зобов'язань і податкового кредиту СЕА ПДВ.

Крім того, одночасно з введенням в дію абзацу третього пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та з метою недопущення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних до яких або до платників податку, які їх склали, існують претензії контролюючих органів, Податковим кодексом України запроваджено процедуру зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі.