Подання надається на виконання статті 14 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та містить стислий виклад проблем, які призводять до визнання Європейським судом з прав людини (далі - Європейський суд) порушень Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

1.1. Щодо порушення права на здійснення досудового слідства та розгляду справи судом протягом розумного строку (пункт 1 статті 6)

Рішення, в яких було констатовано вказане порушення: "Юр'єва та Юр'єв проти України", "Кравець проти України", "Дрогобецька проти України" та "Зароченцев проти України".

Аналіз вищезазначених рішень Європейського суду свідчить, що проблеми, які призводять до порушення вимоги здійснення досудового слідства та судового розгляду в розумний строк, належать до судової практики та практики органів слідства та пов'язані з:

- поверненнями справи на новий розгляд до суду першої інстанції;

- неодноразовими відкладеннями судових засідань з різних причин;

- тривалим розглядом апеляційних скарг;

- порушенням процедури направлення доручення щодо проведення процесуальних дій, що призвело до збільшення тривалості провадження;

- направленням справи на додаткове розслідування через 3 роки після початку судового розгляду справи;

- тривалим досудовим слідством, яке завершується винесенням постанови про закриття кримінальної справи.

У справі "Дрогобецька проти України" Європейський суд констатував також порушення статті 13 ("Право на ефективний засіб юридичного захисту") Конвенції в зв'язку з відсутністю у заявниці ефективного засобу юридичного захисту від порушення її права на розгляд справи протягом розумного строку.

Шляхи вирішення

З метою усунення підстав порушень статті 6 Конвенції , визнаних Європейським судом у вказаних справах, необхідно вдосконалювати практику досудового слідства та розгляду справ судами в контексті відповідної вимоги статті 6 Конвенції щодо "розумного строку" провадження.

1.2 Щодо порушення права на виконання рішення суду протягом розумного строку (пункт 1 статті 6, стаття 13 Конвенції та стаття 1 Першого протоколу до Конвенції )

Вказані порушення були констатовані Європейським судом у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України" та "ПМП "Фея" та інші проти України".

Вказані рішення було ухвалено Європейським судом у рамках відновленої процедури розгляду скарг, які стосуються тривалого невиконання рішень національних органів та відсутності у цьому зв'язку ефективних засобів юридичного захисту, як це передбачено пілотним рішенням у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" .

Шляхи вирішення

5 червня 2012 року було прийнято Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" , розроблений у рамках вжиття заходів загального характеру на виконання пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" .

Прийнятий Закон встановив нову процедуру виконання рішень судів, боржниками за якими є державні органи, підприємства, установи та організації, а також юридичні особи, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства.

Проте Закон не вирішує питання щодо погашення вже існуючої заборгованості за судовими рішеннями, відповідальність за виконання яких несе держава. Відповідно, певна кількість рішень залишиться невиконаною, а особи, на чию користь вони постановлені, залишаться потенційними заявниками до Європейського суду зі скаргами на порушення їхнього права на виконання рішення протягом розумного строку.

У цьому зв'язку Міністерством юстиції України було підготовлено проект Закону "Про внесення змін до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" з метою врегулювання процедури погашення заборгованості за вказаною категорією рішень, виконання яких не охоплюється процедурою, встановленою Законом.

31 січня 2013 року проект було подано до Кабінету Міністрів України. 13 лютого 2013 року його було схвалено на засіданні Кабінету Міністрів України.

26 лютого 2013 року вказаний законопроект було подано до Верховної Ради України (реєстраційний номер 2399).

Наразі проект залишається неприйнятим.

На необхідності якнайшвидшого прийняття цього закону та повного виконання пілотного рішення Європейського суду у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" неодноразово наголошувалось Комітетом міністрів Ради Європи у його резолюціях, ухвалених на засіданнях 24 - 26 вересня 2012 року, 4 - 6 грудня 2012 та 5 - 7 березня 2013 року.

1.3 Щодо порушення права на захист і права не свідчити проти себе (пункт 1 та підпункт "c" пункту 3 статті 6 Конвенції )

Вказане порушення було констатовано Європейським судом у справах: "Титаренко проти України", "Ніколаєнко проти України", "Сергій Афанасьєв проти України", "Хайров проти України", "Гриненко проти України", "Єрохіна проти України" та "Замфереско проти України".

Зазначені порушення були встановлені Європейським судом з огляду на:

- використання судом визнавальних показань заявників, наданих ними на первісних етапах провадження за відсутності захисника, для їх засудження, в тому числі за відсутності підтверджень того, що заявник самостійно відмовився від захисника;

- неповідомлення заявниці державними органами про залучення її друзями адвоката з метою її захисту; неповідомлення особі про право мати захисника та відсутність документального оформлення стверджуваної державними органами відмови заявниці від захисника; недопуск захисника до провадження ("Єрохіна проти України");

- необґрунтоване обмеження заявника у праві на доступ до захисника, яке він мав згідно із законодавством, та за відсутності будь-якої відмови заявника від цього права; відсутність захисника на початковій стадії досудового слідства вплинула на реалізацію заявником його права відмовитися від надання показань та права не свідчити проти себе; проведення допитів заявника в присутності захисника, якого йому було призначено слідчими органами, хоча заявник мав іншого захисника за своїм вибором, та відсутність підтверджень того, що останній був належним чином повідомлений про такі слідчі дії ("Гриненко проти України");

- необґрунтоване обмеження права заявника на захист під час першого допиту, що вплинуло на його становище протягом подальшого провадження, в тому числі на його засудження, оскільки при винесенні вироку суд прямо не виключив ці показання з доказової бази ("Хайров проти України");

- проведення допитів заявника за відсутності захисника, незважаючи на те, що його було призначено одразу, та не у рамках кримінальної справи ("Титаренко проти України").

Шляхи вирішення

З прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу запроваджуються додаткові гарантії недопущення зазначених порушень, зокрема у світлі правил допустимості доказів та посилення судового контролю за дотриманням прав людини під час розслідування кримінальних справ.

Крім того, з метою усунення підстав порушень статті 6 Конвенції , визнаних Європейським судом у вказаних справах, необхідно вдосконалювати практику розгляду справ судами в контексті відповідних вимог статті 6 Конвенції.

Також необхідно забезпечити ознайомлення суддів України з відповідною практикою Європейського суду.

1.4 Щодо порушення права на допит свідків (пункт 1 та підпункт "d" пункту 3 статті 6 Конвенції )

Вказане порушення було констатоване Європейським судом у справі "Хайров проти України" з огляду на те, що відмова національних судів викликати та допитати в судовому засіданні свідка пана Л., на якого заявник вказав як на можливого виконавця вбивства, не була обґрунтованою, оскільки суди не навели підстав для такої відмови та не з'ясували належним чином можливу причетність пана Л. до вбивства, а його поведінка під час очної ставки не могла бути належно оцінена через те, що її було зафіксовано лише на папері.

Шляхи вирішення

Новим Кримінальним процесуальним кодексом запроваджуються додаткові гарантії недопущення зазначеного порушення, зокрема щодо неможливості суду визнати недоцільним дослідження певних доказів, якщо проти цього заперечує учасник провадження.

Крім того, з метою усунення підстав цього порушення статті 6 Конвенції необхідно вдосконалювати практику розгляду справ судами в контексті відповідних вимог статті 6 Конвенції щодо права на допит свідка.

Крім того, необхідно забезпечити ознайомлення суддів України з відповідною практикою Європейського суду.

1.5 Щодо використання доказів, отриманих за допомогою жорстокого поводження (пункт 1 статті 6 Конвенції )

Вказане порушення було констатоване Європейським судом у справі "Замфереско проти України" з огляду на те, що отримана від заявника в результаті жорстокого поводження явка з повинною була використана для його засудження, що призвело до несправедливості кримінального провадження щодо нього в цілому.

Шляхи вирішення

З прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу запроваджуються додаткові гарантії недопущення зазначених порушень, зокрема у світлі правил допустимості доказів та посилення судового контролю за дотриманням прав людини під час розслідування кримінальних справ.

З метою усунення підстав порушення статті 6 Конвенції , визнаного Європейським судом у цій справі, необхідно вдосконалювати практику розгляду справ судами в контексті відповідних вимог статті 6 Конвенції.

Крім того, необхідно забезпечити ознайомлення суддів України з відповідною практикою Європейського суду.

Порушення статті 2 Конвенції в її процесуальному аспекті було констатовано Європейським судом у рішенні у справі "Федорченко та Лозенко проти України".

Обставини цієї справи можна викласти наступним чином.

28 жовтня 2001 року будинок, в якому проживав заявник, Федорченко Ю. І., із родиною, які є особами ромської національності, було підпалено. Внаслідок підпалу постраждало шестеро родичів заявника, четверо з яких померли, в тому числі малолітні діти.

Як стверджував заявник, підпал було здійснено майором міліції І. та двома іншими особами.

За фактами вбивства та підпалу прокуратурою було порушено кримінальні справи. У зв'язку з твердженнями заявника про причетність майора міліції І. до вказаних подій було також проведено службову перевірку, результати якої не підтвердили ці доводи, та у порушенні кримінальної справи щодо нього було відмовлено.

14 листопада 2001 року у вчиненні умисного вбивства та умисного знищення чужого майна шляхом підпалу було пред'явлено обвинувачення пану Н. Крім того, було порушено кримінальні справі щонайменше проти шести осіб у зв'язку з трьома епізодами підпалу, що мали місце 28 жовтня 2001 року.

У квітні 2002 року матеріали кримінальної справи щодо шести осіб були виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком цих осіб і у подальшому зупинені.

11 грудня 2002 року апеляційний суд Полтавської області повернув кримінальну справу щодо пана Н. до прокуратури Полтавської області на додаткове розслідування у зв'язку з численними недоліками досудового слідства, вказавши, які процесуальні дії мають бути вчинені, зокрема для встановлення причетності майора міліції І. до подій. У цій ухвалі також зазначалось, що певна особа планувала знищити три будинки, в яких проживали сім'ї ромської національності, шляхом підпалу. Як стверджували заявники, під час судового засідання один з обвинувачених виголошував расистські висловлювання.

22 червня 2005 року кримінальну справу щодо пана Н. було закрито у зв'язку з його смертю.

4 грудня 2008 року постанову про зупинення провадження у справі щодо шести осіб у зв'язку з їх розшуком було скасовано. На час постановлення рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) інформація про подальше провадження у цій справі була відсутня.

Під час досудового слідства та судового розгляду справи заявники неодноразово стверджували про наявність расистських мотивів вчиненого щодо них злочину.

Порушення процесуального аспекту ст. 2 Конвенції було констатовано Європейським судом у зв'язку з тим, що розслідування обставин загибелі родичів заявників було неефективним, оскільки:

- з матеріалів справи не зрозуміло, які саме слідчі дії були проведені в ході розслідування справи та чи було виконано вказівки апеляційного суду Полтавської області при поверненні справи на додаткове розслідування;

- з 2004 року жодного з шести підозрюваних у причетності до підпалу не було розшукано, і немає жодних доказів того, що з цією метою були вжиті будь-які заходи;

- при встановленні причетності майора міліції І. до подій органи прокуратури просто посилались на висновки службової перевірки та не наводили жодних інших деталей.

Крім того, у цій справі Європейський суд констатував порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті у зв'язку з непроведенням державними органами розслідування можливих расистських мотивів вчиненого щодо родини заявників злочину.

Шляхи вирішення

Проблеми, на які Європейський суд вказував, констатуючи порушення статті 2 Конвенції у справах щодо України, частково вирішуються положеннями нового Кримінального процесуального кодексу.

Проте, окрім цього, необхідно привести практику розслідування кримінальних справ у відповідність з вимогами цієї статті, а також забезпечити дотримання вимог ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті щодо необхідності проведення розслідування можливих расистських мотивів вчинення злочинів щодо осіб ромської національності.

3.1. Щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів юридичного захисту у цьому зв'язку (статті 3 і 13 Конвенції)

Зазначені порушення були констатовані Європейським судом у справі "Титаренко проти України" з огляду на твердження заявника щодо неналежності умов його тримання під вартою в Дебальцевському ІТТ в період між 8 та 15 липня 2002 року та ненадання Урядом спростувань цих тверджень. Крім того, Європейський суд зазначив про відсутність на національному рівні ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг про неналежність умов тримання під вартою (стаття 13 Конвенції).

3.2. Щодо ненадання належної медичної допомоги особам, які перебувають під контролем держави

Вказане порушення було констатовано Європейським судом у справі "Єрмоленко проти України" з огляду на те, що медична допомога, яка надавалась заявнику під час відбування ним покарання, не була адекватною, оскільки, враховуючи серйозність наявних у заявника захворювань (лімфолейкоз із супутніми захворюваннями), затримка при проведенні хіміотерапії могла призвести до швидкого погіршення його стану та навіть смерті.