У Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики надходять численні скарги від платників податку на додану вартість щодо відповідності розпоряджень Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року N 757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" та від 17 липня 2009 року N 838-р "Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість" (далі - розпорядження) нормам Конституції України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Розпорядження N 757-р встановлює нові положення щодо податкового обліку та реєстрації платників податку на додану вартість,а саме:

- пункт 1 передбачає створення електронного реєстру осіб, пов'язаних з платниками податків (засновників, керівників, головних бухгалтерів), на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, баз даних органів державної податкової служби, контролюючих та правоохоронних органів із зазначенням ідентифікаційних, реєстраційних та інших даних про таких осіб, а також інформації щодо виконання ними податкових зобов'язань;

- пункт 2 встановлює одночасне декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість".

Розпорядження N 838-р передбачає:

- віднесення платників податку, які у звітному податковому періоді проводять коригування податкових зобов'язань або податкового кредиту за податковими накладними, виписаними протягом попередніх двох місяців, до найвищого ступеня ризику, що призведе до збільшення кількості податкових перевірок платників податку;

- при здійсненні платниками податків коригування (уточнення) податкових зобов'язань або податкового кредиту попередніх звітних періодів на суму, більшу ніж 10 відсотків від суми податкових зобов'язань або податкового кредиту, задекларованих у таких попередніх періодах, таких платників будуть протягом місяця перевіряти податкові органи за участю підрозділів податкової міліції. Крім того, інформація про такі коригування (уточнення) протягом трьох днів передаватиметься до органів внутрішніх справ для вжиття відповідних заходів.

Комітет відзначає, що зазначені розпорядження:

1) містять обмеження щодо прав платників податку - покупців на віднесення у звітному податковому періоді податкового кредиту за податковими накладними, виписаними постачальниками у попередніх податкових періодах, але отриманими покупцями у звітному податковому періоді. Це обмеження:

- суперечить нормам пункту 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до пункту 17.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" обмежує права платників податку щодо права на самостійне виправлення помилок, припущених у попередніх податкових періодах протягом терміну позовної давності;

- призводить до того, що покупці, які отримали товари (роботи, послуги) у звітному періоді, а податкові накладні у наступному податковому періоді, взагалі втрачають право на податковий кредит щодо таких товарів (робіт, послуг), що призводить до перетворення податку на додану вартість в податок з обороту за ставкою 20 відсотків. Слід зазначити, що суми ПДВ, які входять до складу вартості таких товарів (робіт, послуг), також не можуть бути ураховані у складі валових витрат;

- призводить до збільшення податкового тиску та навантаження на платників податку, що є неприпустимим в умовах фінансової кризи;

- спрямоване на встановлення солідарної відповідальності постачальників та покупців щодо декларування постачальниками їх податкових зобов'язань, хоча ні вимоги, ні механізму щодо реалізації на практиці такої відповідальності законодавство не містить;

- призводить до конфліктів інтересів між платниками податку та податковими органами на місцях і, як наслідок, на підставі підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" призведе до численних звернень до судів, додаткових судових витрат, бюрократичної волокіти тощо.