КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ

ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Л И С Т

25.04.2008 N 04-37/10-235

У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (далі - Комітет) розглянуто листа до Голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва щодо деяких питань врегулювання діяльності у сфері цінних паперів, а саме обігу акцій на пред'явника та іменних акцій.

Слід одразу зауважити, що затримка у наданні відповіді була викликана тим, що запит із початку було надіслано до непрофільного Комітету Верховної Ради України, який переадресував його до Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, і лише після цього згаданий лист потрапив до Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, серед інших сфер відання якого підпунктом 27 пункту 1 додатка до Постанови Верховної Ради України від 4 грудня 2007 року N 4-VI ( 4-17 ) "Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання" передбачені правовий режим цінних паперів, законодавче регулювання ринку цінних паперів, ринку фінансових послуг та фондового ринку.

Крім того, значний обсяг змісту питань, що були підняті у листі, врегульовується не законами України, а підзаконними нормативно-правовими актами. Необхідно зазначити, що стосовно офіційних листів, роз'яснень тощо комітетів Верховної Ради України норма частини третьої статті 21 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" ( 116/95-ВР ) обмежує право комітетів на надання таких роз'яснень їх компетенцією та відношенням тільки до чинних законів України: "Комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України".

Саме тому Комітет був змушений звернутися до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - ДКЦПФР) щодо надання нею роз'яснень з приводу врегулювання згаданих вище питань актами комісії. Отримавши відповідь ДКЦПФР (копія додається), направляємо Вам, зокрема, і своє бачення зазначеної проблематики.

Просимо під час розгляду даного роз'яснення брати до уваги також інше положення частини третьої статті 21 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" ( 116/95-ВР ), відповідно до якого "такі роз'яснення не мають статусу офіційного тлумачення".

Класичними видами акцій за способом визначення особи власника є іменні акції та акції на пред'явника: власником першої вважається зазначена в ній особа, а другої - пред'явник (фактичний володілець) акції. Саме такий правовий режим класифікації передбачався Законом України від 18 червня 1991 року N 1201-XII ( 1201-12 ) "Про цінні папери і фондову біржу", який втратив чинність із набранням чинності Законом України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV ( 3480-15 ) "Про цінні папери та фондовий ринок" (далі - Закон N 3480).

Отже, з моменту набрання чинності Законом N 3480 ( 3480-15 ) відповідно до частини четвертої статті 6 Закону акціонерне товариство має право розміщувати тільки іменні акції.

Законодавча заборона випуску акцій на пред'явника була обумовлена численними зловживаннями на ринку цінних паперів з використанням таких акцій шляхом концентрації контрольних пакетів акцій в руках пов'язаних осіб конкурентів акціонерних товариств та подальшим зловживанням домінуючим становищем на ринку певних товарів (робіт, послуг). Цій забороні передувало запровадження повідомлення ДКЦПФР про факти володіння значними пакетами (понад 10 відсотків) акцій відповідно до рішення ДКЦПФР від 7 червня 2000 року N 72 ( z0365-00 ) "Щодо захисту прав інвесторів на ринку цінних паперів". Такій захід створив певну прозорість обігу акцій на пред'явника і можливість державним органам здійснювати контроль за придбанням значних за розмірами пакетів акцій, але кінцеве вирішення наведених проблемних явищ було законодавчо закріплене Законом N 3480 ( 3480-15 ).

Однак, на нашу думку, акції на пред'явника мають і багато переваг: вони більш вигідні з економічної точки зору в зв'язку з легкістю їх обігу (передаються шляхом простого вручення); анонімність власників таких акцій сприяє їх легкому розміщенню серед заінтересованих осіб. Саме тому проблема існування акцій на пред'явника буде опрацьована Комітетом серед інших проблемних питань функціонування системи цінних паперів в Україні як у своїй законопроектній роботі, так і, зокрема, під час запланованих за ініціативою Комітету Парламентських слухань на тему: "Про стан розвитку фондового ринку України".

Стосовно тих акцій на пред'явника, які у теперішній час перебувають в обігу, то всі вони були випущені на підставі рішень про випуск, прийнятих до набрання чинності Законом N 3480 ( 3480-15 ) відповідно до Закону України від 18 червня 1991 року N 1201-XII ( 1201-12 ) "Про цінні папери і фондову біржу".

Водночас пунктом 6 Розділу VII "Прикінцеві положення" Закону N 3480 ( 3480-15 ) прямо встановлено, що "дія цього Закону не поширюється на емісії цінних паперів, рішення про які були прийняті до набрання чинності цим Законом".

Слід нагадати, що статтею 4 чинного на момент випуску акцій на пред'явника Закону України від 18 червня 1991 року N 1201-XII ( 1201-12 ) "Про цінні папери і фондову біржу" було встановлено, що "акція - цінний папір без установленого строку обігу".

Принцип незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів закріплений у частині першій статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 ( v001p710-99 ) у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) уточнено, що "дію нормативно-правого акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності" і "до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".

Водночас необхідно зазначити, що пунктом 4 згаданого вище розділу VII Закону N 3480 ( 3480-15 ) встановлена норма щодо того, що учасники фондового ринку, до яких, згідно із частиною другою статті 2 даного Закону, відносяться, зокрема, й емітенти, "протягом трьох років після набрання чинності цим Законом повинні привести свою діяльність у відповідність із цим Законом".

Що стосується порядку перетворення (обміну) акцій на пред'явника в іменні акції, то чинним законодавством процедури такого прямого перетворення не передбачено взагалі. Єдиним можливим шляхом у цьому випадку може бути лише процедура скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій у випадках та порядку, встановлених відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі й затвердженими рішеннями ДКЦПФР, посилання на які містяться і у зазначеному вище листі ДКЦПФР.

Процедури скасування реєстрації випусків акцій безпосередньо стосуються і процедур реорганізації (перетворення) акціонерного товариства у товариство з обмеженою відповідальністю, оскільки така реорганізація (перетворення) можлива лише після припинення акціонерного товариства як юридичної особи та, відповідно, скасування реєстрації випуску акцій такого товариства.

Порядок проведення реорганізації (перетворення) акціонерного товариства в товариство з обмеженою відповідальністю регулюється нормами Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (далі - ЦКУ), Господарського кодексу України ( 436-15 ) (далі - ГКУ), Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII ( 1576-12 ) "Про господарські товариства в Україні" (далі - Закон N 1576), Законом України від 15 травня 2003 року N 755-IV ( 755-15 ) "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон N 755), а також підзаконними нормативно-правовими актами.

Як зазначалось вище, обов'язковою умовою перетворення акціонерного товариства у товариство з обмежено відповідальністю має бути припинення такого товариства як юридичної особи, що встановлено частиною першою статті 104 ЦКУ ( 435-15 ): "юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації".

Слід зауважити, що ЦКУ ( 435-15 ) термін "реорганізація" в контексті припинення юридичної особи не використовує, проте даний термін поряд з терміном "перетворення" міститься у частині першій статті 33 Закону N 755 ( 755-15 ): "юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації)", а також у частині першій статті 59 ГКУ ( 436-15 ): "припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників".