ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВУ

від 02.04.98

м.Київ

Галузева угода між Державним комітетом будівництва,

архітектури та житлової політики України та Центральним

комітетом профспілки працівників житлово-комунального

господарства, місцевої промиисловості, побутового

обслуговування населення України на 1998 рік

Галузеву угоду укладено згідно із Законом України "Про колективні договори і угоди" ( 3356-12 ) на двосторонній основі між Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України (далі - Держбуд) і Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (далі - ЦК галузевої профспілки), від імені яких повноважними представниками проведені колективні переговори.

Сторони домовились:

Розділ 1. Загальні положення

1.1. Норми і положення цієї Угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для підприємств, організацій і установ житлово-комунального господарства (далі - підприємство), що перебувають у сфері функціонального управління Держбуду і об'єднуються ЦК галузевої профспілки.

1.2. Угодою встановлюються обов'язкові трудові і соціальні гарантії, що мають бути враховані під час укладення регіональних угод і колективних договорів на 1998 рік.

1.3. Норми і положення цієї Угоди є мінімальними гарантіями. Угода не обмежує прав підприємств установлювати додаткові трудові та соціально-побутові гарантії і пільги за рахунок власних коштів.

1.4. Сторони рекомендують Кримському республіканському, обласним, міським комітетам (радам) профспілки укласти регіональні угоди з відповідними господарськими органами житлово-комунального господарства.

1.5. Керівники підприємств укладають колективні договори з профспілковими комітетами або іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами. У випадку неукладення колективного договору Сторони вживають необхідних заходів щодо його укладення, а також притягають винних до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Договори, укладені колективно або індивідуально (у тому числі під час найму на роботу), вважаються недійсними, якщо вони погіршують становище працівників у порівнянні із законодавством та цією Угодою.

1.6. Угода набирає чинності з моменту її підписання і зберігає чинність у випадку зміни складу, структури або найменування однієї із Сторін.

Прийняті Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України нові нормативні акти, що забезпечують більш високі гарантії та пільги, ніж передбачено Галузевою угодою, мають пріоритет перед відповідними положеннями Угоди.

1.7. Сторони, що уклали Угоду, не можуть в односторонньому порядку припинити виконання взятих на себе зобов'язань. Зміни і доповнення до Угоди протягом терміну її дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою Сторін.

Розділ 2. Оплата праці

2.1. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються у колективному договорі з дотриманням умов, розмірів і норм, передбачених законодавством, Генеральною, галузевою та регіональними угодами.

2.2. Підприємства можуть формувати фонд оплати праці з урахуванням виробничої діяльності, продуктивності праці та індексу зростання цін і коригувати його за умови збільшення обсягів виробництва (послуг) або підвищення продуктивності праці при забезпеченні необхідного рівня якості робіт та послуг.

2.3. Підприємства міського електричного транспорту, водопровідно-каналізаційного, теплового, житлового господарства, що дотуються з бюджету, здійснюють регулювання фондів оплати праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1997 р. N 948 ( 948-97-п ).

2.4. Розміри основної заробітної плати (тарифні ставки, відрядні розцінки, посадові оклади) установлюються з урахуванням обіймаємої посади, кваліфікації працівника, складності і умов роботи за повністю виконану місячну, денну, годинну норму праці (обслуговування) з дотриманням норм і гарантій, визначених чинним законодавством і цією Угодою.

Сторони пропонують зберегти міжпосадові та міжрозрядні співвідношення в оплаті праці керівників, професіоналів, фахівців і робітників, що були чинними в 1990 році для виробничої сфери і в 1991 році для невиробничої сфери.

2.5. Для працівників підприємств, виробництв, цехів та інших підрозділів, які виконують роботи (надають послуги) невластиві основній діяльності галузі, умови оплати праці встановлюються в колективних договорах з дотриманням гарантій, визначених для тих галузей, до яких вони належать за характером виробництва.

2.6. Сторони домовились встановити з 1 січня 1998 р. мінімальний розмір заробітної плати працівників з урахуванням фінансових можливостей організацій, але не нижче 50 грн. Рекомендувати підприємствам щоквартально переглядати розмір мінімальної заробітної плати з метою поетапного наближення її до величини вартості межі малозабезпеченості. Вважати мінімальну заробітну плату нижньою межею вартості некваліфікованої робочої сили.

2.7. Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених цією Угодою, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

У разі встановлення законодавством України мінімальної заробітної плати у більших розмірах, ніж передбачено цією Угодою, підприємства відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) беруть цей рівень до виконання як державну гарантію в оплаті праці.

2.8. Установити для застосування в організаціях перелік та розміри доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів згідно з додатком 1.

2.9. Конкретні розміри доплат, надбавок, премій, винагород, інших виплат, що стимулюють підвищення продуктивності праці, виконання роботи понад установлені норми праці, підвищення якості продукції (послуг), за особливі умови праці, зниження виробничих затрат тощо установлюються в колективному договорі в залежності від результатів роботи працівника або його особистого вкладу в кінцеві результати роботи підрозділу, підприємства.

Підприємства при наявності прибутку можуть значно розширити перелік та розміри гарантій, пільг та компенсацій.

2.10. Рекомендувати підприємствам встановлювати окремим висококваліфікованим робітникам замість тарифних ставок місячні оклади на рівні посадових окладів майстрів.

2.11. Зміни форм, систем, умов оплати праці (тарифних ставок, посадових окладів, премій, доплат, надбавок тощо) проводяться відповідно до умов, передбачених чинним законодавством, цією Угодою і колективним договором.

2.12. Підприємства здійснюють заходи щодо упорядкування діючих норм і нормативів праці, систем матеріального заохочення з тим, щоб збільшити питому вагу тарифної частини заробітної плати у середній заробітній платі.

Для нормування праці робітників рекомендується використовувати чинні галузеві і міжгалузеві норми і нормативи з праці. Якщо на окремих нових видах робіт відсутні технічно обгрунтовані норми виробітку або умови технології і організації праці не відповідають умовам, закладеним у міжгалузевих і галузевих нормах і нормативах, підприємства організовують опрацювання відповідних трудових нормативів в установленому порядку і затверджують їх за погодженням з профспілковим комітетом.

Конкретний перелік нормативів з праці, який застосовується на підприємстві, включається до колективного договору.

2.13. Оплата простою не з вини працівника здійснюється з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки (посадового окладу). При наявності прибутку підприємства можуть визначати оплату простою не з вини працівника в більших розмірах.

2.14. Оплата праці в надурочний час здійснюється у подвійному розмірі.

2.15. Керівникам підприємств та профспілковим комітетам забезпечити контроль за своєчасною виплатою поточної заробітної плати працівникам та виконанням графіків погашення заборгованості. Відповідальність керівника за несвоєчасну виплату заробітної плати визначається відповідно до законодавства.

2.16. Втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати підлягають компенсації відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 ( 1427-97-п ).

Компенсація втрат частини заробітної платі має провадитися у разі затримки на один і більше місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін за цей період зріс більше як на один відсоток.

2.17. Заробітна плата працівників у межах трикратної величини малозабезпеченості підлягає індексації, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації). Порядок провадження індексації заробітної плати працівників визначається Кабінетом Міністрів України (Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 25 квітня 1997 р. N 234/97-ВР).

У разі підвищення розмірів оплати праці підприємство підвищує тарифні ставки (посадові оклади) працівникам, попередженим про наступне звільнення згідно ст.40 п.1 КЗпПУ ( 322-08 ) у порядку, встановленому в організації.

2.18. Сторони домовились здійснювати дійовий контроль за дотриманням на підприємствах законодавчих та нормативних актів про оплату праці, колективних договорів, цієї Угоди і у разі їх порушення ставити питання про притягнення до відповідальності винних осіб.

Розділ 3. Трудові відносини, режим праці та відпочинку

3.1. Підприємство забезпечує дотримання встановлених законодавством норм тривалості робочого часу для всіх категорій працівників. Порядок встановлення вихідних днів визначається колективним договором відповідно до чинного законодавства.

Підприємства можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в першій частині цього пункту, на умовах, визначених колдоговором.

3.2. Графік роботи при дво-тризмінному виробництві та розпорядок робочого дня погоджуються з профспілковим комітетом.

3.3. Надати право керівникам облжитлокомунуправлінь за погодженням з обласними комітетами профспілки в напружені періоди робіт встановлювати тривалість робочої зміни за нормальних умов праці до 10 годин та вести підсумований облік робочого часу з оплатою за відпрацьований час згідно з чинним законодавством.

3.4. Залучення працівників до надурочних робіт може здійснюватися лише з дозволу профспілкового комітету у випадках, передбачених чинним законодавством.

3.5. Працівникам може надаватися відпустка без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням у разі простою підприємства з незалежних від працівників причин у порядку, визначеному чинним законодавством та колективним договором.

3.6. У разі захворювання працівника, який знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням (у разі простою підприємства), йому надається матеріальна допомога у порядку і розмірах, передбачених колективним договором підприємства.

3.7. Підприємство надає працівникам щорічну оплачувану відпустку тривалістю, що встановлюється згідно з чинним законодавством.

Колективним договором може бути передбачена можливість надання додаткових порівняно із законодавством днів відпусток для деяких категорій працівників за рахунок власних коштів організацій.

3.8. Працівникам з ненормованим робочим днем надається додаткова відпустка до 7 календарних днів як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу. Список професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день і конкретний термін відпустки, визначається у колективному договорі. Орієнтовний перелік робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем наведено у додатку 2.

3.9. Укладання з працівниками трудового договору у формі контракту допускається тільки у випадках, передбачених чинним законодавством.

Розділ 4. Зайнятість працівників

4.1. Держбуд і ЦК профспілки разом із зацікавленими підприємствами здійснюють заходи щодо попередження масового звільнення працівників, організовують підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів.

4.2. Підприємства під час укладання колективних договорів передбачають: обов'язки щодо забезпечення підготовки робочих місць, обсягів робіт і зайнятості працівників, заходи щодо професійної підготовки і перепідготовки працівників, що вивільнюються, до настання строку розірвання трудового договору, створення страхових фондів на випадок безробіття; організовують підготовку кадрів в учбових закладах на договірних умовах, навчання другим та суміжним професіям, підвищення кваліфікації працівників; проводять з профспілковими органами взаємні консультації з проблем зайнятості працівників, що вивільнюються, надання соціальних гарантій і встановлення джерел їх фінансування.

4.3. За працівниками, що направляються на перекваліфікацію з відривом від виробництва у зв'язку із скороченням штатів, зберігається середня заробітна плата на встановлений період навчання.

4.4. У разі банкрутства або ліквідації підприємства керівник спільно з профспілковим комітетом створюють наглядові комісії з питань дотримання законодавства та соціального захисту вивільнюваних працівників.

4.5. Підприємство проводить розгляд питань щодо ліквідації, реорганізації, перепрофілювання або зміни форми власності тільки за участю профспілкового органу. У разі виникнення об'єктивних причин, через які неминучі масові звільнення працюючих з ініціативи організації, проводити їх лише за умови попереднього (не менше ніж за 3 місяці) письмового повідомлення відповідного профоргану про причини і обсяги скорочень, терміни вивільнення, спеціальності та кваліфікації працівників, що підлягають скороченню та проведення спільних консультацій щодо заходів, спрямованих на сприяння працевлаштуванню вивільнюваних працівників.

4.6. Сторони домовились ввести контроль за дотриманням в організаціях вимог ст.113 КЗпПУ ( 322-08 ) щодо визнання простоїв не з вини працівників і відповідної оплати за ці простої та законності і обгрунтованості надання роботодавцями відпусток без збереження заробітної плати.

4.7. Підприємства забезпечують працівникам, вивільнюваним на підставах п.1 ст.40 КЗпП України, протягом 2 років переважне право на укладення трудового договору у разі виникнення потреби прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

4.8. Встановити, що випускникам вищих учбових закладів, технікумів, коледжів, професійних училищ, які навчаються на замовлення чи за договорами з підприємствами, гарантується обов'язкове працевлаштування на цих підприємствах.

Розділ 5. Екологія, охорона праці та здоров'я працівників

Сторони домовилися:

5.1. Здійснювати контроль та надавати допомогу підприємствам у виконанні галузевої програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого побуту.

5.2. Брати участь у розробленні і погодженні державних та галузевих нормативних актів з питань охорони праці.

5.3. Організовувати навчання, інструктаж і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці відповідно до Типового положення, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 4 квітня 1994 р. N 30 ( z0095-94 ) і затвердженого галузевою програмою Держбуду.

5.4. Проводити облік випадків виробничого травматизму, профзахворювань; регулярно аналізувати їх причини, розробляти рекомендації та заходи щодо їх усунення.

5.5. Сприяти атестації робочих місць із шкідливими умовами праці для визначення пільгового пенсійного забезпечення та надання інших пільг та компенсацій працюючим на підприємствах галузі.

5.6. Сприяти проведенню комплексу заходів щодо соціального захисту працюючих згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ).

5.7. Рекомендувати адміністраціям підприємств та профспілковим органам відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ):

створювати в кожному структурному підрозділі і на робочих місцях умови праці, які б відповідали вимогам Закону, а також забезпечувати надання працівникам прав, гарантованих чинним законодавством;

організовувати проведення попереднього (під час прийому на роботу) та періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та на роботах з шкідливими чи небезпечними умовами праці;

створювати на підприємствах служби охорони праці і передбачити у положеннях та статутах повноваження цих служб;

забезпечувати перегляд посадових інструкцій працівників у всіх ланках управління та виробництва з урахуванням конкретних обов'язків, прав та відповідальності за виконання покладених на них функцій з питань охорони праці;

забезпечувати працівників необхідним спецодягом, взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту відповідно до нормативів та колективного договору;

вивільняти жінок з важких і шкідливих для здоров'я робіт;

встановлювати доплату працівникам за несприятливі умови праці в розмірах, визначених колективним договором, але не нижчих за передбачені цією Угодою:

забезпечувати підготовку спеціалістів для проведення аварійних робіт та створення відповідних тренажерних центрів;

надавати всіляку допомогу і підтримку непрацюючим інвалідам, які стали інвалідами внаслідок травм на виробництві і профзахворювань.

5.8. Здійснювати контроль за виконанням ст. 11 Закону України "Про охорону праці" щодо порядку оплати та розмірів одноразової допомоги на відшкодування шкоди працівникам, які постраждали на виробництві.

Розділ 6. Соціальні гарантії

6.1. Питання соціального розвитку, надання працюючим соціальних гарантій, пільг та компенсацій понад передбачених законодавством вирішується керівником підприємства і профспілковим комітетом за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні організації.

Перелік цих гарантій, пільг та компенсацій включається до колективного договору.

6.2. У разі банкрутства або ліквідації підприємства працівникам гарантується виплата компенсацій, передбачених чинним законодавством.

6.3. Керівник підприємства здійснює заходи щодо розширення страхування життя і здоров'я працівників та майна організації.

6.4. Підприємство не допускає зміни форм власності, перепрофілювання чи ліквідації об'єктів соціально-культурного призначення, які були збудовані за кошти трудового колективу, без згоди профспілкового комітету.

6.5. Профспілковий орган підприємства може вносити пропозиції щодо розірвання контрактів з керівниками підприємств з державною формою власності (або державною часткою майна), які не забезпечують погашення заборгованості заробітної плати відповідно до чинного законодавства.

6.6. Цією Угодою рекомендується встановлювати в колективних договорах гарантії, пільги та компенсації за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, зокрема:

надання відпусток за сімейними обставинами (одруження, народження дитини, смерть рідних, близьких родичів та інші випадки);

здешевлення вартості харчування в їдальнях, буфетах, профілакторіях, дитячих оздоровчих закладах, часткова компенсація або ж допомога у придбанні продуктів харчування;

надання пільг з житлово-комунального обслуговування, виділення за пільговими цінами палива для опалення приватних будинків, будівельних матеріалів у разі індивідуального будівництва тощо;

здешевлення вартості утримання дітей у дитячих дошкільних закладах;

надання матеріальної допомоги працівникам у разі виникнення у них скрутного становища, пов'язаного із стихійним лихом, похованням, звільненням працівників за ініціативою адміністрації; при народженні дитини багатодітним та малозабезпеченим сім'ям тощо;

надання матеріальної допомоги членам ЖБК, а також безпроцентних позик працівникам на будівництво індивідуальних житлових будинків;

надання пільгових путівок на лікування ветеранам праці, колишнім працівникам, які вийшли на пенсію;

виділення коштів на здешевлення лікування працівників;

заохочення працівників і ветеранів підприємства у зв'язку із святами, ювілейними датами;

надання одноразової допомоги молодим сім'ям та працівникам, які повернулися на підприємство після демобілізації з армії.

6.7. Підприємства у разі наявності прибутку можуть значно розширити перелік та розмір гарантій, пільг та компенсацій.

7. Зобов'язання Державного комітету будівництва,

архітектури та житлової політики

Держбуд України зобов'язується:

7.1. Забезпечувати формування і реалізацію державної політики комплексного розвитку житлово-комунального господарства, спрямованої на підвищення рівня забезпеченості населення і народного господарства житлово-комунальними послугами та поліпшення їх якості.

7.2. Здійснювати заходи щодо реформування економічних відносин в галузі з метою прискорення інтеграції в ринкову економіку. Забезпечувати поступовий перехід до самоокупності в користуванні житлом і комунальними послугами.

7.3. Вживати заходи щодо технічного переоснащення галузі на основі широкого застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень, налагодження виробництва спеціальної техніки, устаткування та приладів для потреб житлово-комунального господарства.

7.4. Здійснювати державну підтримку підприємств галузі у вирішенні ними завдань задоволення населення і суспільного виробництва у житлово-комунальних послугах.

7.5. Вживати заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємств і створення умов для погашення заборгованості заробітної плати та своєчасної її виплати.