КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ БУДІВНИЦТВА,

МІСТОБУДУВАННЯ ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Л И С Т

16.10.2006 N 27/16.10.06

Громадянину Абдулову А.А.

Шановний Андрію Анатолійовичу!

Мною уважно розглянутий Ваш лист із проханням дати пояснення стосовно проблемних питань застосування чинного законодавства.

На мою особисту думку, правова колізія дійсно може мати місце, але лише в разі виникнення кількох додаткових умов.

Дійсно, згідно із статтею 4 Закону "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ), об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Зазначена норма була введена у законодавство з метою створення додаткових гарантій громадянам, які виявляють бажання збудувати собі житлове помешкання за рахунок власних коштів, або залучених кредитних ресурсів. За існуючим законодавством, інвестування та фінансування будівництва житла може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості. І це слушно та вірно, бо перед громадянами несе відповідальність фінансова установа, перед якою, в свою чергу, несе відповідальність забудовник та будівельна організація. В Законі України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" ( 978-15 ) ця відповідальність чітко виписана, попунктно та постатейно.