Схвалену Радою Міністрів Української РСР і подану на ратифікацію Конвенцію про шляховий рух, підписану від імені Української РСР у Відні 8 листопада 1968 року, ратифікувати з такими застереженням та заявами, зробленими при підписанні:

"Українська Радянська Соціалістична Республіка не вважає себе зв'язаною положеннями статті 52 Конвенції про шляховий рух щодо передачі спорів про тлумачення або застосування Конвенції для розв'язання Міжнародному Суду на прохання будь-якої з сторін".

"Українська Радянська Соціалістична Республіка заявляє, що положення статті 45 Конвенції про шляховий рух, згідно з якими ряд держав не може стати учасником цієї Конвенції, мають дискримінаційний характер, і вважає, що Конвенція про шляховий рух повинна бути відкрита для участі всіх заінтересованих держав без будь-якої дискримінації чи обмежень".

"Українська Радянська Соціалістична Республіка заявляє, що положення статті 46 Конвенції про шляховий рух є застарілими і суперечать Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй про надання незалежності колоніальним країнам і народам ( резолюція 1514 (XV) від 14 грудня 1960 року)".