Президія Верховної Ради Української РСР постановляє:

1. Затвердити Положення про порядок здійснення помилування громадян, засуджених судами Української РСР.

2. Визнати такою, що втратила чинність, Постанову Президії Верховної Ради Української РСР від 18 жовтня 1962 року "Про порядок розгляду в Президії Верховної Ради Української РСР клопотань про помилування" (в редакції Постанови Президії Верховної Ради Української РСР від 4 вересня 1981 року).

1. Відповідно до Конституції Української РСР до відання Президії Верховної Ради Української РСР належить здійснення помилування громадян, засуджених судами Української РСР, за винятком випадків, коли розгляд клопотань про помилування законодавчими актами СРСР віднесено до компетенції Президента СРСР.

Президія Верховної Ради Української РСР, крім клопотань про помилування, розглядає:

а) матеріали щодо осіб, засуджених до смертної кари, які не клопочуть про помилування;

б) подання Голови Верховного Суду СРСР або Генерального прокурора СРСР, Голови Верховного Суду УРСР або Прокурора УРСР про застосування помилування до осіб, засуджених судами Української РСР до смертної кари;

в) заяви осіб, які відбули покарання, про звільнення від сплати коштів, що підлягають стягненню за вироками судів або за рішеннями судів, якщо цивільний позов безпосередньо випливає з кримінальної справи, на користь держави або державних організацій, що перебувають на республіканському чи місцевому бюджеті, або державних підприємств і установ, що знаходяться у республіканському чи місцевому підпорядкуванні.

2. Помилування засуджених здійснюється у вигляді:

заміни смертної кари позбавленням волі;

повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;

заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням;

зняття судимості.

3. Помилування застосовується, як правило, за особистими клопотаннями засуджених.

Клопотання про помилування розглядаються тільки після набрання вироками законної сили. У виняткових випадках, коли засуджені не перебувають під вартою, виконання вироків щодо них може бути відстрочено до розгляду клопотань про помилування.

4. При розгляді клопотань про помилування беруться до уваги:

характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особа засудженого, його поведінка, ставлення до праці, участь в роботі самодіяльних організацій у місцях відбування покарання, строк відбутого покарання й інші обставини;

думка адміністрації виправно-трудової установи або іншого органу, який відає виконанням вироку, спостережної комісії, комісії у справах неповнолітніх, громадських організацій і трудових колективів, а по заявах про звільнення від сплати коштів, що підлягають стягненню за вироками і рішеннями судів, та в інших необхідних випадках - також думка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

5. Особливо небезпечні рецидивісти, а також особи, до яких раніше було застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнення від покарання чи заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, відстрочку виконання вироку, якщо вони до погашення або зняття судимості знову вчинили умисний злочин, можуть бути помилувані у виняткових випадках.

6. Особи, засуджені до смертної кари, можуть звернутися з клопотанням про помилування до Президії Верховної Ради Української РСР протягом семи діб з дня вручення їм копій вироків або касаційних ухвал. Якщо засуджений до смертної кари не подасть у зазначений строк клопотання про помилування або заявить про своє небажання звертатися з таким клопотанням, про це з додержанням встановлених правил складається акт. Клопотання або акт з відповідними матеріалами надсилаються до Президії Верховної Ради Української РСР не пізніш як у триденний строк з дня прийняття клопотання від засудженого або складання акта.

Виконання вироку щодо особи, засудженої до смертної кари, зупиняється до розгляду клопотання або матеріалів про відмову від подачі клопотання про помилування.

7. У разі відхилення Президією Верховної Ради Української РСР клопотання про помилування засудженого до смертної кари він протягом семи діб після оголошення йому постанови про відхилення клопотання може звернутися з клопотанням про помилування до Президента СРСР. Якщо до закінчення зазначеного строку засуджений або інша особа звернуться з таким клопотанням, виконання вироку зупиняється до розгляду клопотання Президентом СРСР.

8. Клопотання про помилування засуджених, а також матеріали, подання та заяви, зазначені у статті 1 цього Положення, до внесення їх на розгляд Президії Верховної Ради Української РСР попередньо розглядаються Комісією Президі Верховної Ради Української РСР у питаннях помилування.

Клопотання про помилування засуджених, які не стали на шлях виправлення, відбули незначну частину призначених їм строків покарання, а також клопотання про помилування осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, або осіб, визнаних особливо небезпечними рецидивістами, вносяться на розгляд Комісії лише при наявності обставин, що потребують особливо гуманного ставлення. Про решту клопотань, що не підлягають задоволенню, Відділом консультантів Комісії Президії Верховної Ради Української РСР у питаннях громадянства і помилування доповідається Комісії і повідомляється заявникам.

9. Комісія утворюється Президією Верховної Ради Української РСР на строк її повноважень з числа народних депутатів Української РСР і діє в складі голови, двох заступників голови і членів Комісії. Число членів Комісії встановлюється Президією Верховної Ради Української РСР.