Відповідно до частини другої статті 18 Указу Президента України від 7 серпня 1998 р. N 857 "Про деякі зміни в оподаткуванні" Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Порядок застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість.

2. Державній податковій адміністрації забезпечити контроль за виконанням цієї постанови.

3. Ця постанова набирає чинності з дня її офіційного опублікування.

1. Цей Порядок встановлює процедуру і форми застосування органами державної податкової служби непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість (далі - оподатковувані операції).

2. Під непрямим методом визначення обсягу оподатковуваних операцій розуміється метод відстеження операцій, пов'язаних з господарською діяльністю платника податку на додану вартість (далі - платник податку), за допомогою інформації, отриманої з джерел інших, ніж звіти, декларації та записи і регістри бухгалтерського обліку, а також ретельний аналіз отриманої інформації з метою визначення доходу і відповідно розміру податкових зобов'язань такого платника податку. При встановленні бази оподаткування та визначенні суми податку на додану вартість непрямими методами використовуються також факти і докази, зазначені в матеріалах бухгалтерського та податкового обліку платника податку, дані бухгалтерського та податкового обліку, подані іншими особами, які вступали у відносини з платником податку, обсяг оподатковуваних операцій якого визначається непрямими методами.

3. Непрямі методи для встановлення бази оподаткування застосовуються у разі:

1) виявлення порушень вимог до ведення бухгалтерського та податкового обліку, фактів знищення, втрати чи неподання бухгалтерських документів;

2) неведення обліку фактичних витрат виробництва;

3) виявлення фактів приховування доходу (прибутку), а саме:

постійного звітування платника податку про збитковість або про неведення господарської діяльності;

невідповідності рівня життя керівників, засновників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та членів їхніх сімей задекларованим доходам;

наявності відносин з фіктивними структурами;

надання, отримання, погашення кредитів (позик);

безпідставного збільшення обсягу здійснення операцій за готівкові кошти тощо.

4. Джерелом інформації для визначення бази оподаткування непрямими методами можуть бути дані, отримані в установленому законодавством порядку від органів державної влади, в тому числі митних органів, органів внутрішніх справ, банківських установ; звітні документи платника податку; результати попередніх перевірок, перевірок - обстежень виробничих, складських, торгівельних та інших приміщень; відомості, затребувані в осіб, які вступали у відносини з таким платником податку, або інформація, отримана від третіх осіб.

5. У разі встановлення розбіжності між задекларованим доходом та доходом, визначеним із застосуванням непрямих методів, орган державної податкової служби у письмовій формі пропонує платнику податку документально обгрунтувати виявлену розбіжність. Якщо платник не в змозі виконати цю вимогу шляхом використання легалізованих джерел, орган державної податкової служби має право самостійно кваліфікувати її як дохід та обчислити у зв'язку з цим суму податку на додану вартість.

6. Основними формами застосування непрямих методів визначення обсягу оподатковуваних операцій платника податку є:

1) обчислення податку на додану вартість шляхом визначення обсягів виробництва та реалізації продукції.