Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови (додаються).

2. Центральним і місцевим органам виконавчої влади забезпечити здійснення Комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови.

3. Створити при Кабінеті Міністрів України Науково-експертну раду з питань контролю за дотриманням норм української мови.

Установити, що зазначену Раду очолює Міністр освіти і науки, який затверджує персональний склад цієї Ради.

4. Покласти на Міністерство культури і мистецтв здійснення організаційно-координаційної роботи, пов'язаної з виконанням Комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови.

5. Міністерству фінансів під час формування проектів державних бюджетів передбачати виходячи із соціально-економічних і фінансових можливостей держави кошти на виконання Комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови.

Необхідність розроблення цих Комплексних заходів зумовлена як великим значенням мовно-культурних процесів у сучасному світі, де мовна політика регулюється державними і законодавчими актами (Франція, Бельгія, Росія тощо), так і зокрема тією історичною обставиною, що Український народ протягом століть не мав змоги належним чином розвивати національну мову і користуватися нею у всіх сферах діяльності.

Українська держава покликана усунути цю історичну несправедливість і забезпечити українській мові нормальні умови розвитку і функціонування.

Комплексні заходи спрямовані на реалізацію статей 10 і 11 Конституції України, створення належних умов для всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя, використання її як основного засобу спілкування на всій території України.

Метою Комплексних заходів є:

відшкодування втрат, яких зазнала українська мова у сфері суспільного функціонування внаслідок заборон і переслідувань у минулому;

культурне відродження, збереження та оновлення духовного генофонду Українського народу;

розвиток, підтримка і захист державної мови в Україні;

утвердження української мови як основного засобу спілкування в Україні;

розширення функцій і сфери застосування української мови.

В основу Комплексних заходів покладено концептуальні засади, що випливають із сучасного стану української мови.

Нині мовна ситуація в Україні характеризується низкою негативних явищ і тенденцій. Українська мова як державна ще не дістала належного застосування в галузях права, освіти, культури, науки, інформатики, військової справи, судочинства тощо.

Суспільний і побутовий престиж української мови не адекватний її виражальним можливостям та високому рівню розвитку. Використання української мови в усіх сферах суспільного життя не відповідає частці українців у загальній чисельності населення.

Викликає занепокоєння рівень викладання української мови і літератури: випускники шкіл і навіть вищих навчальних закладів не мають необхідних знань і навичок з орфографії, пунктуації, стилістики, усної мови, ділового спілкування і письма. У навчальних закладах центральних, південних і східних областей не вживаються належні заходи для переходу на викладання державною мовою.

Не повною мірою використовується державна мова у вищих навчальних закладах, структурах Збройних Сил, інших військових формуваннях.

Більшість підручників та навчально-методичних посібників не відповідає сучасним вимогам і потребує заміни чи оновлення.

Не створено належного механізму пропаганди української мови у засобах масової інформації, сфері освіти, профспілкових та інших громадських організаціях, не скрізь роз'яснюється необхідність її вивчення та застосування, майже зникли освітні передачі українською мовою на радіо і телебаченні.

Під час підготовки Комплексних заходів враховувався позитивний досвід проведення мовної політики в Україні у попередні роки, особливо з 1991 року.

Головними важелями в реалізації Комплексних заходів мають стати конкретні заходи центральних і місцевих органів виконавчої влади, об'єднань громадян, спрямовані на створення умов, які зробили б вживання української мови суспільно необхідним.

1. Напрями:

аналіз стану і тенденцій розвитку української мови в контексті етномовної ситуації в різних регіонах України;

вишукання можливостей державної і недержавної фінансової та матеріальної підтримки розвитку української мови в умовах ринкової економіки;

вдосконалення системи перепідготовки спеціалістів - представників національних меншин з метою поліпшення їх знань з української мови.

2. Завдання:

визначення основних шляхів реалізації державної мовної політики, які забезпечували б створення умов для нормального функціонування української мови та розвитку її як мови державної, творче використання для цього досвіду інших країн;

вдосконалення законодавства у мовній сфері та розроблення нормативно-правових актів, які регулювали б застосування української мови у всіх галузях суспільного життя України;

комплектування фондів наукових, масових і технічних бібліотек українською літературою та спеціалізованою літературою з української мови, впорядкування діяльності архівів і збільшення кількості каналів користування різними видами інформації українською мовою;

створення системи україномовної документації для використання у господарсько-економічній діяльності суб'єктів права власності та об'єднань громадян.

1. Наукові дослідження

1. Напрями:

відродження і розвиток сучасної української мови в усіх її функціональних виявах;

дослідження української мови, мовних аспектів українознавства та народознавства;

виховання свідомого ставлення до мовних традицій, до мови як національної культурної цінності;

підвищення мовної культури всіх верств суспільства.

2. Завдання:

проведення досліджень сучасного стану, походження та історії української мови;

здійснення нормативної роботи у сфері української мови та культури мови;

проведення соціолінгвістичних та психолінгвістичних досліджень мовної поведінки різних груп населення України в усіх її регіонах;

організація і координація народознавчих та українознавчих досліджень з проблем української мови;

розширення видання пам'яток української писемності різних історичних епох;

створення довідників, словників різного типу і призначення, навчальних посібників з української мови, їх видання масовими тиражами;

здійснення перспективного планування державних замовлень на підготовку науково-довідкових видань з української мови;

створення комплексних автоматизованих систем і банків даних з різних аспектів та напрямів україністики;

організація регулярних науково-популярних радіо- і телепередач та публікацій про українську мову в засобах масової інформації;

здійснення підготовки кадрів дослідників української мови в системі аспірантури і докторантури.

2. Українська мова як основа духовної і художньої культури Українського народу

1. Напрями:

широка пропаганда кращих зразків української художньої літератури та українського фольклору;

підвищення загального рівня духовної культури громадян, виховання у них художнього смаку і відчуття краси українського слова.

2. Завдання:

підготовка і видання академічних зібрань творів класиків української літератури та українського фольклору;

залучення новітніх інформаційних технологій у сферу гуманітарної науки, формування банків і бази даних з вітчизняної культури, випуск компакт-дисків передусім із записами творів української класичної та сучасної літератури;

активізація вивчення української мови з використанням художньої літератури як обов'язкового компонента вітчизняної культури;

здійснення заходів, спрямованих на широке залучення різних верств населення до опанування української мови;

організація проведення фестивалів "Українська автентичність", а також комплексу пов'язаних з ними дослідницьких та масових заходів;

підготовка і реалізація видавничої програми "Українська бібліотечна серія" на засадах державного замовлення;

створення умов для популяризації української мови засобами сучасного мистецтва (театр, кіно, народна творчість).

3. Українська мова як предмет у системі повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти.

1. Напрями:

створення сучасної наукової бази вивчення української мови;

розроблення найновіших концепцій викладання української мови.

2. Завдання:

посилення контролю та вироблення критеріїв оцінки рівня викладання та якості знань української мови в середніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах та системі аспірантури і докторантури;

визначення пріоритетних наукових досліджень з методики викладання української мови в навчальних закладах;

створення системи безперервної мовної освіти;

підготовка навчальних програм і підручників з української мови для учнів і студентів навчальних закладів різних типів;

визначення державних вимог щодо змісту, обсягів знань з української мови та їх засвоєння;

удосконалення системи навчання студентів та підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів з української мови;

створення координаційного центру підготовки і перепідготовки викладачів української мови на базі провідного навчального закладу;

запровадження викладання курсу української мови на природничо-технічних факультетах університетів і у вищих технічних навчальних закладах, розроблення відповідних програм і навчальних посібників.

1. Напрями:

дотримання норм сучасної української літературної мови в засобах масової інформації і регулювання стихійного процесу мовних запозичень та нововведень;

підвищення з допомогою засобів масової інформації загальної мовної культури громадян та виховання у них поваги до української мови;

широка пропаганда засобами масової інформації української мови за кордоном.

2. Завдання:

підвищення рівня знання української мови працівниками друкованих та електронних засобів масової інформації;

забезпечення працівників засобів масової інформації словниками, навчально-методичною і науково-популярною літературою;

відновлення системи постійних теле- і радіопередач з актуальних проблем сучасного стану української мови, широке обговорення їх у засобах масової інформації;

забезпечення дотримання норм сучасної української літературної мови у засобах масової інформації, в діяльності інформаційних та рекламних агентств.

1. Напрями:

підтримка функціонування української мови в зарубіжних країнах, особливо в тих, де є українська діаспора;

розширення сфери вивчення української мови в зарубіжних країнах.

2. Завдання:

порушення клопотання перед світовим співтовариством про надання українській мові статусу робочої мови в міжнародних організаціях (ООН, ЮНЕСКО, РЄ);

поширення українською мовою серед громадян інших країн інформації про Україну;

сприяння відкриттю українських центрів науки і культури за кордоном, передусім там, де є українська діаспора;

розроблення спеціальних програм вивчення української мови для української діаспори;

проведення спільних конференцій і семінарів з української мови і культури в зарубіжних країнах;

проведення досліджень української мови у порівнянні з іншими мовами світу;

здійснення заходів для посилення ролі засобів масової інформації у розширенні сфери вживання української мови за кордоном.

Джерела та обсяги фінансування реалізації Комплексних заходів визначаються щорічно під час формування бюджетів та визначення обсягів асигнувань відповідних органів виконавчої влади та організацій, залучених до її виконання.

Організувати широке роз'яснення Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. N 10 про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України.

Проводити перевірки дотримання органами державної влади та органами місцевого самоврядування конституційних вимог щодо застосування державної мови під час здійснення ними своїх повноважень (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших сферах суспільного життя.

Продовжити вивчення української мови:

державними службовцями;

керівним складом військовослужбовців;

працівниками засобів масової інформації, редакцій та видавництв;

підприємцями та працівниками сфери обслуговування;

працівниками банківсько-кредитної сфери;

працівниками науково-виробничих та науково-дослідних організацій;

інженерно-технічними працівниками;

працівниками національно-культурних товариств.

Продовжувати роботу, пов'язану з приведенням мережі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів у відповідність з національним складом населення в регіонах та потребами громадян.