Кабінет Міністрів України

Затвердити Комплексну програму збереження об'єктів Національного заповідника "Софія Київська" на 2003-2010 роки, що додається.

Комплексну програму збереження об'єктів Національного заповідника "Софія Київська" на 2003-2010 роки (далі - Програма) спрямовано на збереження пам'яток архітектури та пов'язаних з ними творів монументального мистецтва, музейних предметів і його колекцій, вдосконалення науково-дослідної, науково-методичної та культурно-освітньої діяльності заповідника.

До складу заповідника входять 54 пам'ятки архітектури, зокрема архітектурний ансамбль Софійського собору XI століття, Золоті ворота XI століття, Кирилівська церква XII століття, Андріївська церква XVIII століття, які знаходяться в м. Києві, та комплекс пам'яток архітектури Судацької фортеці X-XV століть, який знаходиться у м. Судаку Автономної Республіки Крим.

До архітектурного ансамблю Софійського собору входять пам'ятки архітектури XI століття (Софійський собор), кінця XVII-XVIII століть (дзвіниця, трапезна, будинок митрополита, південна в'їзна вежа, брама Заборовського, мури, братський корпус, бурса, хлібня - згодом консисторія), XIX - початку XX століть (частина мурів, пристінні келії, корпуси N 2, 3 і 10).

Софійський собор є головною спорудою ансамблю, одним з найстародавніших храмів, що збереглися до нашого часу. Інтер'єр собору прикрашає унікальний комплекс мозаїк і фресок XI століття (мозаїки - 260 кв. метрів, фрески - майже 3000 кв. метрів).

Дзвіниця - перша кам'яна споруда на подвір'ї Софійського собору - зведена у 1699-1706 роках. У 1744-1746 роках дзвіницю було перебудовано у стилі бароко. Фасади прикрашені виразним ліпним декором. Дзвіниця має висоту 76 метрів.

Трапезна (Тепла або Мала Софія). Побудована у 1722-1730 роках, перебудовувалася за участю архітекторів І.Г.Григоровича-Барського, О.І.Меленського. Її архітектура є типовою для трапезних періоду бароко.

Будинок митрополита побудовано у 1722-1730 роках за типом житлових парадних келій.

З урахуванням виняткового значення архітектурного ансамблю Софійського собору для світової культури його було включено у 1990 році до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Золоті ворота - пам'ятка архітектури першої половини XI століття - слугували парадним в'їздом до Києва. Автентичні залишки споруди зберігаються під павільйоном, зведеним в 1982 році, що відтворює архітектурний вигляд старовинних в'їзних воріт та надбрамної церкви Благовіщення.

Андріївська церква - визначна пам'ятка архітектури XVIII століття - збудована у стилі бароко за проектом видатного італійського архітектора Ф.Б. Растреллі.

Кирилівська церква - пам'ятка архітектури першої половини XII століття - була споруджена як усипальниця чернігівських князів Ольговичів. У інтер'єрі церкви зберігся унікальний фресковий розпис загальною площею близько 800 кв. метрів.

Комплекс пам'яток архітектури Судацької фортеці, площа якого становить більш як 28 гектарів, є однією з найбільших архітектурно-археологічних пам'яток на території України. До комплексу належать фортифікаційні споруди часів давньогрецької та хозарської культури, а також пам'ятки раннього та пізнього середньовіччя (генуезького періоду) X-XV століть.

Музейні колекції заповідника нараховують понад 80 тис. одиниць зберігання. Це археологічні колекції, предмети декоративно-прикладного мистецтва, архітектурні деталі, обмірні креслення пам'яток архітектури, звіти про виконання реставраційно-реабілітаційних робіт, унікальні архітектурні проекти різних років тощо.

Природне старіння пам'яток заповідника та погіршення техногенної ситуації викликало необхідність виконання комплексу реставраційно-реабілітаційних робіт. У вкрай незадовільному технічному стані перебувають інженерні мережі.

Зберегти унікальні пам'ятки заповідника, твори монументального мистецтва, пов'язані з ними, музейні фонди, упорядкувати території заповідника, створити умови для належного сервісного обслуговування відвідувачів можливо лише шляхом вжиття невідкладних ефективних заходів за умови державної підтримки.

Потребує подальшого вдосконалення науково-методична та культурно-освітня робота, спрямована на вивчення та популяризацію об'єктів культурної спадщини заповідника.

Метою Програми є збереження, популяризація унікальних архітектурних комплексів і окремих об'єктів культурної спадщини заповідника, пов'язаних з ними територій, а також творів монументального, декоративно-прикладного мистецтва.

Основними завданнями Програми є:

усунення чи мінімізація та запобігання впливу негативних техногенних, містобудівних і природних процесів на технічний стан об'єктів заповідника;

проведення комплексних наукових досліджень, забезпечення належного науково-обгрунтованого захисту (консервації, реставрації, реабілітації та музеєфікації) пам'яток архітектури, творів монументального мистецтва та регенерації історичного середовища;

здійснення заходів з упорядкування території заповідника;

виконання робіт з реконструкції інженерних мереж;

створення умов для належного обслуговування відвідувачів;

запровадження сучасних форм культурно-освітньої та науково-методичної роботи;

забезпечення раціонального використання об'єктів заповідника та функціонування його як національного закладу культури.

Виконання заходів Програми передбачається проводити за такими основними напрямами:

розроблення комп'ютерних програм ведення моніторингу технічного стану споруд, у тому числі гідрогеологічного, та проведення археологічних, історико-архітектурних, інженерно-геологічних та гідрогеологічних досліджень;

проведення комплексних досліджень історії, архітектури та монументального живопису об'єктів-пам'яток заповідника;

вивчення технічного стану архітектурних пам'яток та споруд, інженерних мереж, створення відповідного банку даних, постійне спостереження за деформацією конструктивних систем об'єктів культурної спадщини, а також за їх мікрокліматом;

створення із застосуванням новітніх технічних засобів геометричних моделей нерухомих пам'яток культурної спадщини та пов'язаних з ними творів монументального живопису;

коригування генерального плану заповідника з визначенням зон охорони;

розроблення режиму збереження і порядку використання пам'яток заповідника, їх територій, зон охорони;

виготовлення науково-проектної документації, проведення робіт з реставрації, консервації, реабілітації та музеєфікації об'єктів заповідника, творів монументального мистецтва, пов'язаних з ними;

виконання робіт з реконструкції інженерних мереж на територіях заповідника та упорядкування і озеленення цих територій;

забезпечення пам'яток архітектури та фондосховищ заповідника сучасним обладнанням для підтримання оптимального температурно-вологого та світлового режимів;

організація наукових конференцій з питань охорони культурної спадщини;

створення нових експозицій та виставок на базі фондових колекцій заповідника;

впровадження сучасних систем обліку фондових колекцій, забезпечення виконання заходів з їх консервації та реставрації;

обладнання об'єктів заповідника сучасними засобами охорони;

удосконалення форм роботи з обслуговування відвідувачів та популяризації пам'яток заповідника.

Виконання заходів, визначених у додатку до Програми, здійснюватиметься у два етапи.

На першому етапі (2003-2005 роки) передбачається:

здійснення моніторингу технічного стану пам'яток заповідника, проведення археологічних, спелеологічних, історико-архітектурних, інженерно-геологічних, гідрогеологічних досліджень;

коригування генерального плану заповідника з визначенням зон охорони;

виготовлення науково-проектної документації, проведення робіт з реставрації, консервації, реабілітації та музеєфікації об'єктів заповідника, творів монументального мистецтва, пов'язаних з ними;

здійснення комплексу заходів із забезпечення збереження, вивчення, обліку, реставрації музейних предметів та колекцій;

проведення реконструкції інженерних мереж, виконання робіт з упорядкування та озеленення територій заповідника.

Загальна вартість проведення робіт на першому етапі становить 57822 тис. гривень, у тому числі з державного бюджету передбачається залучити 16403 тис. гривень.

У 2003 році загальна вартість робіт становитиме 13370 тис. гривень, а очікувані бюджетні асигнування - 1300 тис. гривень, у 2004 році відповідно 20000 тис. гривень та 5000 тис. гривень, у 2005 році - 24524 тис. гривень та 10103 тис. гривень.

На другому етапі (2006-2010 роки) передбачається уточнення обсягів робіт і коштів, спрямованих на виконання заходів Програми.

Загальний обсяг фінансування Програми становить 93479 тис. гривень.

Фінансування заходів Програми за рахунок коштів державного бюджету передбачається здійснювати у межах граничного обсягу видатків, які встановлюються Держбуду у державному бюджеті на відповідний рік.

Держбуд визначає порядок спрямування коштів на виконання заходів Програми.

Організаційне забезпечення реалізації Програми та функції замовника робіт з її виконання покладаються на Держбуд.