З метою мінімізації економічних, соціальних та екологічних збитків від затоплення земель внаслідок повеней і паводків Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Порядок використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней і паводків (додається).

2. Державному комітетові по водному господарству разом з Міністерством охорони навколишнього природного середовища і обласними державними адміністраціями забезпечити протягом 2001 - 2002 років розроблення технічної документації для визначення зон можливого затоплення внаслідок повеней і паводків різної повторюваності та довести інформацію щодо меж цих зон до відома землевласників, землекористувачів та органів місцевого самоврядування.

3. Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру враховувати в проектах землеустрою вимоги цього Порядку.

1. Цим Порядком встановлюються вимоги до використання земель, які затоплюються внаслідок повеней та паводків, що повторюються один раз на 2, 4, 10, 20 і 100 років і завдають збитків суспільному виробництву.

2. Дія цього Порядку не поширюється на землі, які затоплюються внаслідок заторних та зажорних явищ, селів, аварій на гідротехнічних спорудах, а також скидання води з водосховищ, не передбаченого правилами їх експлуатації.

3. У Порядку застосовуються такі поняття:

заплавні землі - прибережна територія, яка може бути затоплена або підтоплена під час повені чи паводка;

затоплення - тимчасове покриття території водою під час повені чи паводка;

зона можливого затоплення - територія, яка затоплюється або може затоплюватися під час повені чи паводка певної повторюваності;

зона ризику - територія, на якій господарська діяльність пов'язана з можливою небезпекою затоплення та спричинення ним негативних наслідків;

паводок - фаза водного режиму річки, яка характеризується відносно короткочасним підняттям рівня і збільшенням витрат води переважно під час зливових дощів та інтенсивного танення снігу внаслідок відлиг і може спостерігатися у різні сезони;

повінь (водопілля) - фаза водного режиму річки, яка характеризується найбільшою водністю і значним відносно тривалим підняттям рівня води внаслідок весняного танення снігу (весняна повінь) і спостерігається щороку в один і той же сезон;

русло річки - найширша частина річкової долини, якою здійснюється стік води у міжпаводкові періоди;

річки або окремі їх ділянки за ухилом дна поділяються на:

гірські - з ухилом понад 0,005 (у промілле);

передгірні - з ухилом понад 0,0005 до 0,005 включно;

рівнинні - з ухилом понад 0,00005 до 0,0005 включно;

низинні - з ухилом меншим від 0,00005.

4. У районах можливого затоплення земель унаслідок повеней і паводків (далі - землі затоплення) проектними установами та організаціями, що належать до сфери управління Держводагентства та Мінприроди за максимальною величиною підняття рівня води у річці під час повеней або паводків однакової повторюваності визначаються межі зон можливого затоплення та зон ризику, які наносяться на карти відповідного масштабу, що є складовою частиною технічної документації.

5. На карти наносяться межі зон можливого затоплення повторюваністю один раз на 2, 4, 10, 20 і 100 років.

6. У межах території можливого затоплення, що повторюється один раз на 100 років, встановлюються чотири зони ризику використання земель:

перша зона - територія між межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 2 роки (внутрішня межа), і межею можливого затоплення один раз на 4 роки (зовнішня межа);

друга зона - територія між зовнішньою межею першої зони ризику (внутрішня межа) і межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 10 років (зовнішня межа);

третя зона - територія між зовнішньою межею другої зони ризику (внутрішня межа) і межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 20 років (зовнішня межа);

четверта зона - територія між зовнішньою межею третьої зони ризику (внутрішня межа) і межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 100 років (зовнішня межа).

Замовником технічної документації на зони ризику і зони можливого затоплення земель є Держводагентство.

Технічна документація, яка складається з пояснювальної записки і картографічних матеріалів, погоджується з Мінприроди, МНС, Мінагрополітики, Держгеокадастром і затверджується замовником.

7. Використання земель затоплення у сільськогосподарському виробництві здійснюється згідно з проектами землеустрою, розробленими в установленому законодавством порядку з урахуванням можливої причини затоплення (повінь, паводок), типу річки (або окремих її ділянок) за ухилом дна і частоти можливого затоплення.

8. Використання земель затоплення повинно здійснюватися без істотного зменшення пропускної спроможності заплав, розмивання та руйнування берегів, забруднення і засмічення річок, а у разі використання заплавних земель малих річок - відповідно до вимог статті 80 Водного кодексу України.

9. Надання земель у зонах їх можливого затоплення повенями або поводками в користування та припинення прав користування ними здійснюється згідно із Земельним кодексом.

10. Прибережні землі річок, що затоплюються внаслідок повеней та паводків один раз на 2 роки, можуть використовуватися тільки як природні сіножаті та пасовища.

На цих землях можуть здійснюватися заходи, спрямовані на поліпшення їх стану, а також на збільшення пропуску води під час повеней та паводків.

11. Якщо межі зон ризику збігаються (залежно від рельєфу місцевості або наявності дамб), встановлюється такий же порядок використання земель, як для зон ризику, що затоплюються внаслідок повеней та паводків частішої повторюваності.

12. На територіях прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, зон санітарної охорони, природно-заповідного фонду та інших територіях із спеціальним статусом, що належать до зон можливого затоплення, використання земель здійснюється з урахуванням вимог природоохоронного законодавства.

13. На радіоактивно забруднених територіях зон можливого затоплення використання земель залежить від щільності забруднення земель і здійснюється за науковими рекомендаціями.

14. Господарські об'єкти, що мають важливе значення для суспільного виробництва, а також ті, затоплення яких може призвести до погіршення стану річки, необхідно розміщувати за межами зон можливого затоплення або захищати їх від такого затоплення.

15. Під час проектування комплексу захисних гідротехнічних споруд необхідно враховувати їх можливий вплив на формування та проходження повеней і паводків, господарську діяльність інших землевласників та землекористувачів, стан інших господарських об'єктів, а також на стан навколишнього природного середовища. Величина розрахункової повторюваності повені або паводка визначається на основі нормативних документів (додаток 1).