Обговоривши доповідь Міністра внутрішніх справ УРСР про проект Основних напрямів реформи кримінально-виконавчої системи в республіці, Кабінет Міністрів Української РСР

Схвалити Основні напрями реформи кримінально-виконавчої системи в Українській РСР, подані Міністерством внутрішніх справ УРСР, що додаються.

Доручити Міністерству внутрішніх справ УРСР, Міністерству юстиції УРСР, Інституту держави і права Академії наук УРСР до кінця 1991 року розробити і подати до Кабінету Міністрів УРСР за погодженням з Прокуратурою УРСР проекти законодавчих актів Української РСР, які регулювали б виконання кримінальних покарань у республіці. При розробці зазначених проектів дотримуватися положень Основних напрямів реформи кримінально-виконавчої системи в Українській РСР.

Система виконання кримінальних покарань, що створена і діє в умовах централізму, адміністративно-командного механізму управління, не повною мірою забезпечує виконання покладених на неї завдань.

Здійснювані за останні роки заходи щодо перебудови діяльності системи виправно-трудових установ (ВТУ) не вивели їх з кризового становища. У 1989-1990 рр. у місцях позбавлення волі зареєстровано найвищий за останні 10 років рівень злочинності. Набули розвитку випадки тиску на адміністрацію, організованої протидії її законним вимогам, масових відмов від роботи та інші негативні прояви.

В результаті концентрації у ВТУ рецидивістів (близько 60 проц.), осіб з психічними аномаліями (30 проц.), хворих на алкоголізм і наркоманію (22 проц.) традиційні заходи виховного впливу необхідного ефекту не дають. Кожний четвертий з числа тих, що раніше відбували кримінальне покарання, знову скоює злочин.

Наявних сил і засобів для підтримання правопорядку в місцях позбавлення волі недостатньо.

Умови утримання засуджених і взятих під варту не відповідають міжнародним стандартам.

Виробничий ухил ВТУ, відсутність заінтересованості засуджених у результатах праці через те, що половина їх заробітку стягується в бюджет держави, породжують необхідність примусу засуджених до праці, зводячи до нуля її виховне значення, дестабілізують економіку ВТУ. Прибутки від працевикористання контингенту не перебільшують витрат держави на утримання місць позбавлення волі. Разом з тим основна частина прибутку (до 67 проц.) від примусової діяльності підприємств ВТУ відраховується до бюджету і не спрямовується для соціального розвитку виправно-трудових установ, зміцнення їх матеріально-технічної бази.

У республіці не налагоджено механізму подання соціальної допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі.

Виправна система відчуває гострий дефіцит у кваліфікованих кадрах. Робота персоналу небезпечна, пов'язана з психологічними перевантаженнями і професійною деформацією, непрестижна, не підкріплена правовим захистом, дійовими моральними і матеріальними стимулами.

Незважаючи на складність і багатопрофільність розв'язуваних завдань, кримінально-виконавча система перебуває поза увагою багатьох державних і громадських інститутів. Відсутні прогноз і наукове обгрунтування процесів, що відбуваються у місцях позбавлення волі.

Критичне становище системи диктує необхідність радикальних змін у галузі законодавства й організації виконання кримінальних покарань.

Реформа спрямована на соціальну переорієнтацію виконання кримінальних покарань з урахуванням міжнародних актів про права людини, принципів законності, гуманізму, демократизму, справедливості, диференціації й індивідуалізації виховного впливу на засуджених.

В основу реформи покладено Декларацію про державний суверенітет України, прийняті ООН Мінімальні стандартні правила поводження з засудженими.

В Українській РСР доцільно мати всі види установ для утримання засуджених.

Створити у Міністерстві внутрішніх справ УРСР Головне управління по виконанню покарань (ГУВП), на яке покласти організацію виконання покарань на території республіки, в УВС областей - відповідні управління, відділи по виконанню покарань (УВП-ВВП).

Покласти на Головне управління по виконанню покарань організацію виконання покарань, узагальнення пенітенціарної практики, розробку і координацію виконання програм щодо удосконалення матеріального, кадрового, фінансового, організаційного, наукового забезпечення кримінально-виконавчої системи, організацію комерційного посередництва в її виробничо-господарській діяльності, керівництво через обласні органи управління виправними установами, слідчими ізоляторами.

Зосередити в ГУВП і УВП-ВВП всі функції управління кримінально-виконавчою системою, необхідні для її роботи в цих умовах. Передати до їх відання питання комплектування і виховання кадрів, їх соціально-побутового забезпечення, а також медичного та торговельного обслуговування спецконтингенту.

З метою підвищення ефективності діяльності органів, що виконують кримінальне покарання, а також з урахуванням специфіки виконуваної ними роботи, передбачити у перспективі виділення системи виконання покарань у самостійне республіканське відомство.

Для забезпечення гласності в діяльності виправно-трудових установ визначити перелік статистичної та іншої інформації для публікації в офіційних республіканських і зарубіжних виданнях. Створити систему інформаційного забезпечення діяльності органів, що виконують покарання. Забезпечити випуск спеціальної газети пенітенціарних проблем, зробити її доступною для населення.

Організувати наукове забезпечення кримінально-виховної системи шляхом залучення вищих навчальних і науково-дослідних установ республіки, зорієнтованих на проведення фундаментальних і прикладних досліджень, вивчення та впровадження зарубіжного пенітенціарного досвіду, організаційне і правове забезпечення здійснюваних перетворень.

Активізувати міжнародне співробітництво з пенітенціарних проблем.

Вивести з підпорядкування органів внутрішніх справ міст і районів спецкомендатури і передати їх у відання УВП-ВВП.

Сприяти створенню в республіці громадських формувань (асоціації, благодійні фонди, патронати та опікунські ради тощо) для подання реальної допомоги виправно-трудовим установам у вихованні засуджених і постпенітенціарної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

З метою диференціації та індивідуалізації порядку й умов виконання (відбуття) кримінальних покарань передбачити у розроблюваних Кримінальному і Кримінально-виконавчому кодексах Української РСР наявність установ:

відкритого типу (виховно-трудові установи - ВТУ) для утримання засуджених до обмеження волі;

напівзакритого типу (колонії) для утримання засуджених до позбавлення волі;

закритого типу (тюрми) для утримання засуджених до позбавлення волі з числа особливо небезпечних рецидивістів, а також для засуджених, переведених з колонії.

Створити в республіці мережу установ названих типів, передбачити роздільне утримання в них засуджених з урахуванням характеру і тяжкості вчиненого злочину, кількості судимостей, психологічних особливостей, соціально-морального зубожіння особи. Розробити моделі всіх типів установ, передбачити можливі максимальні ліміти їх наповнення.

Забезпечити починаючи з 1992 року утримання осіб, умовно засуджених і умовно звільнених з обов'язковим залученням до праці, у виховно-трудових установах відкритого типу в місцевостях, де вони проживають.

З метою забезпечення відбування покарання, як правило, в місцевостях, де вони проживають, організувати міжобласні установи для утримання засуджених неповнолітніх і жінок, передбачивши у комплексі з ними створення місць попереднього ув'язнення для вказаних категорій осіб.

Створити при УВП-ВВП комісії для розподілу засуджених по виправних установах з урахуванням характеру і тяжкості вчиненого злочину, особи правопорушника. Розробити положення про ці комісії і визначити порядок їх роботи.

Поетапно змінювати умови утримання засуджених у міру їх виправлення відповідно до принципів системи відбування покарання.

Провести експериментальну перевірку можливостей поетапної зміни умов утримання засуджених.

Розробити правову і методичну основу функціонування в колоніях дільниць (територій):

адаптації, діагностики і розподілу;

безконвойного утримання засуджених, підготовки їх до звільнення та проживання на волі;

трудового і житлового влаштування;

оздоровчо-профілактичних (відпочинок, лікування, трудова відпустка) заходів.

Визначити гарантований мінімум прав засуджених у частині надання їм побачень, одержання посилок, передач, придбання продуктів харчування, відрахувань із заробітної плати на особистий рахунок тощо. Передбачити прогресивне розширення цих прав.

Запровадити надання засудженим платних побутових, медичних, оздоровчих та інших послуг (на додаток до гарантованих).

Вивчити можливість застосування штрафних санкцій до засуджених за окремі види правопорушень, вчинених у місцях позбавлення волі.

З урахуванням міжнародних стандартів розробити республіканські нормативи умов виконання кримінальних покарань, які б гарантували нормальну життєдіяльність засуджених.

Переглянути будівельні норми й архітектурно-планувальні рішення гуртожитків, камер, медичних частин і лікарень, їдалень, бань, пралень, інших будівель та споруд. У перспективі відмовитися від казарменого утримання засуджених. Розробити і затвердити республіканську програму зміцнення матеріальної бази місць позбавлення волі.

Визначити норми харчування засуджених, збалансовані за калорійністю і хіміко-біологічним складом їжі, розширити асортимент продуктів, запровадити прогресивні форми організації громадського харчування. Збільшити суму грошей, дозволену засудженим витрачати на придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності. Змінити форму одягу, поліпшити його естетичний вигляд, збільшити норми забезпечення засуджених речовим майном, меблями, інвентарем. Розширити асортимент дозволених предметів індивідуального і колективного користування. Встановити мінімальний перелік товарів, заборонених для реалізації засудженим через торговельну мережу, а також одержаних у посилках, передачах і під час побачень.

Докорінно перебудувати систему медико-санітарного обслуговування засуджених. Забезпечити активну профілактику і лікування соціально-небезпечних захворювань, у першу чергу туберкульозу, СНІДу, психічних розладів, наркоманії та алкоголізму.

Вжити заходів до скорочення обсягів етапування і перевезення засуджених, переглянути порядок проведення цієї роботи. Вивчити питання про створення спеціальних транзитно-пересильних ізоляторів.

Передбачити в перспективі переведення охорони місць позбавлення волі на професійну основу і підпорядкування служби охорони і нагляду виправно-трудових установ.

Чітко визначити права й обов'язки засуджених, забезпечити захист їх законних прав і інтересів.

Ввести обов'язковість колегіального рішення щодо застосування суворих мір покарання до порушників режиму.

Зняти обмеження з відправлення засудженими кореспонденції. Збільшити кількість довгочасних і короткочасних побачень, маючи на увазі в перспективі скасувати обмеження короткочасних побачень. Дозволити засудженим ведення в колонії телефонних переговорів з близькими родичами за плату з урахуванням наявних технічних можливостей.

Замінити порядок обшуку засуджених особистим оглядом, а огляд родичів перед побаченням - заповненням декларації.

Надати можливість засудженим користуватися послугами державного страхування на загальних підставах.

Забезпечити реалізацію гарантій свободи совісті засуджених. Зняти деякі обмеження в застосуванні щодо засуджених трудового законодавства, зокрема привести тривалість робочого дня і тижня у відповідність з діючими нормами, зарахувати засудженим, які сумлінно працюють і виконують норми виробітку, період роботи в місцях позбавлення волі в загальний трудовий стаж.

Надавати засудженим, які сумлінно ставляться до роботи і мають зразкову поведінку, один раз на рік короткострокові відпустки з перебуванням в колонії або за її межами.