Міністерство радгоспів УРСР та його органи на місцях, виконуючи рішення XXIII з'їзду КПРС, Пленумів ЦК КПРС і ЦК КП України, проводять певну організаторську роботу по поліпшенню використання резервів виробництва і посиленню режиму економії в радгоспах республіки.

У 1969 році радгоспи збільшили виробництво продукції рослинництва і тваринництва, що дало можливість виконати встановлені плани продажу державі сільськогосподарських продуктів. Понад план продано державі 137,4 тис. тонн зерна, 49,7 тис. тонн молока, 30,5 тис. тонн м'яса.

Виробництво валової продукції сільського господарства у минулому році в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь збільшилось проти 1968 р. на 10,7 проц., а продуктивність праці зросла на 10,8 процента.

В минулому році радгоспи одержали 309,6 млн. крб. прибутку, що на 4 млн. крб. більше плану. Рівень рентабельності виробництва становив 20,8 процента проти 14,4 процента у 1968 році. Зменшилась кількість збиткових господарств.

З кращими показниками закінчили 1969 рік радгоспи, переведені на повний господарський розрахунок. Прибуток цих господарств становив 226,3 млн. крб., або на 8,3 проц. більше плану, а рівень рентабельності виробництва - 32,4 процента.

Поряд з тим в роботі Міністерства радгоспів УРСР та його місцевих органів мають місце недоліки по використанню резервів виробництва і посиленню режиму економії.

Значна частина господарств минулого року не виконала встановлених планів виробництва, в результаті чого недоодержано овочів 194,6 тис. тонн, або 11,7 проц., картоплі 171,5 тис. тонн, або 27,3 проц., молока - 48,9 тис. тонн і м'яса - 8,6 тис. тонн, всього на суму понад 52 млн. карбованців.

Відставання з виробництвом окремих продуктів рослинництва є наслідком того, що в багатьох радгоспах ще низький рівень культури землеробства - порушується агротехніка і строки виконання робіт, недостатньо уваги приділяється впорядкуванню і освоєнню сівозмін, впровадженню високоурожайних сортів. В ряді господарств незадовільно використовують зрошувані і осушені землі, в результаті чого одержують низькі врожаї сільськогосподарських культур. У багатьох радгоспах ослаблено увагу до використання органічних добрив. За останні два роки внесення їх на гектар ріллі зменшилось на 12 проц. і в 1969 р. становило 2,9 тонни, що на 1,5 тонни менше, ніж у колгоспах республіки.

Не приділяється належної уваги зміцненню кормової бази. Плани виробництва кормів у радгоспах рік у рік не виконуються, внаслідок чого тваринництво не забезпечується кормами власного виробництва і господарства змушені купувати велику їх кількість з державних ресурсів. Продуктивність худоби у радгоспах залишається низькою.

У багатьох радгоспах недостатньо використовуються засоби механізації виробничих процесів, особливо у тваринництві, через що затрати праці на обслуговування худоби залишаються високими, а подекуди навіть зростають. При впровадженні механізації окремих виробничих процесів і комплексної механізації норми навантаження на одного працівника не переглядаються і не удосконалюється організація праці.

Допускаються недоліки у використанні машино-тракторного парку в радгоспах. Змінний виробіток на умовний трактор зростає дуже повільно, а середньодобовий виробіток на зернових і силосозбиральних комбайнах проти 1968 року навіть зменшився. В переважній більшості трактори працюють в одну зміну, за останні три роки коефіцієнт змінності залишається на одному рівні і становить 1,1.

У 1969 році 416 радгоспів, або 29,9 проц. їх загальної кількості, недоодержали до плану 40,1 млн. крб. прибутку, а 147 з них були збитковими. В цілому були збитковими Слов'яно-Сербський, Харково-Роганський, Волинський, Ровенський трести та Ворошиловградптахпром.

В багатьох господарствах допускається безгосподарність у зберіганні і використанні виробленої продукції, особливо овочів і картоплі. Серйозні недоліки мають місце в обліку та оприбуткуванні продукції, що призводить в ряді випадків до безконтрольного її витрачання і розбазарювання.

Рівень економічної роботи в багатьох радгоспах низький, мають місце значні недоліки у плануванні сільськогосподарського виробництва, слабо впроваджується внутрігосподарський розрахунок в бригадах, відділках і на фермах, не завжди підбиваються підсумки роботи госпрозрахункових підрозділів і не застосовується матеріальне стимулювання за виконання і перевиконання завдань по виробництву продукції.

Відмічені недоліки у виробничо-господарській діяльності радгоспів, незадовільне використання резервів по збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції і посиленню режиму економії у витрачанні матеріальних ресурсів і коштів є наслідком недоліків в організаторській роботі Міністерства радгоспів УРСР та його органів на місцях.

Працівники центрального апарату Міністерства мало бувають на місцях. Відрядження спеціалістів в ряді випадків короткотермінові і малоефективні. Перебуваючи на місцях, вони не завжди глибоко вникають в роботу радгоспів та не подають їм практичної допомоги по вишукуванню резервів виробництва, підвищенню його економічної ефективності і зниженню собівартості продукції.

Окремі управління і відділи Міністерства недостатньо здійснюють контроль за виконанням постанов Партії і Уряду з питань сільського господарства.

Рада Міністрів Української РСР