У відповідності із статтею 3 та частиною шостою статті 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"

1. Відмовити в реєстрації висунутих 06.03.2001 року пленумом Керчинського міського комітету профспілки працівників освіти і науки вимог та колективного трудового спору між Керченською міською радою профспілки працівників освіти і науки та виконавчим комітетом Керченської міської ради Автономної Республіки Крим з таких причин.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" визначено, що "колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом закінчилися, а відповіді від власника не надійшло".

Виконавчий комітет Керченської міської ради своєю відповіддю від 13.03.2001 року N 912/02-18 задовольнив усі висунуті Керченським міським комітетом профспілки працівників освіти і науки вимоги.

Таким чином, рішення Керченського міського комітету профспілки працівників освіти і науки про вступ в колективний трудовий спір суперечить положенням частини першої статті 6 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" і підлягає відміні.

2. Довести до відома Керченського комітету профспілки працівників освіти і науки, що:

- абзацом третім частини першої статті 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" визначено, що сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на галузевому, територіальному рівнях є "наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники". Частиною другою статті 3 цього Закону визначено, що "уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення такого спору (конфлікту)". Частиною другою статті 4 Закону визначено, що "вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи національному рівнях формуються і затверджуються:

у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об'єднання профспілок - рішенням виборного органу відповідної профспілки, об'єднання профспілок;

у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють інші уповноважені ними організації (органи) - конференцією представників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (конференцією) працівників підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору";